За мужність та відвагу. Військовий із Рівненщини отримав почесну нагороду. «Золотим хрестом» нагородили Анатолія Степчука. Він у 2025 році отримав поранення, унаслідок якого втратив обидві ноги. Анатолій Степчук родом із Костополя. У 2024 році він став на захист нашої Батьківщини. Чоловік воював на гарячих напрямках. Зокрема на Донеччині — у Покровську. Там через ураження дроном залишився без обох ніг. «Перші навчання були в Польщі. Потім на мінометах вчився. Ще у Франції навчання йшло, теж на мінометах. А потім вже з Франції, і зразу на бойові дії, в самому Покровському. Це схід, це дрон, FPV-ха догнала», — військовий, отримав нагороду «Золотий хрест» Анатолій Степчук. Сьогодні для нього особливий день. Він отримав нагороду «Золотий хрест». Емоцій чоловік не приховує. «Мені, як на телефон командири скинули, що нагорода, то сльози йшли в мене. І я не знав, що вона дійде сюди, що вона в мене буде. Не очікував я цього», — військовий, отримав нагороду «Золотий хрест» Анатолій Степчук. Вручити почесну відзнаку випало Наталії Сидорчук. Для неї Анатолій побратим. Розповідає: отримати таку почесну нагороду можуть далеко не всі. Вона дається за особливу мужність, відвагу та внесок у захист Батьківщини. «Одна із чотирьох найважливіших нагород у військовій службі. Вони всі підлягають з більшими пільгами, з більшими можливостями для військовослужбовців. Цінність в людині, яка цю нагороду отримала, скажімо так, ця нагорода отримується при важливому внесенні в захист Батьківщини. Також при отриманні ось таких травм, як отримав Анатолій», — військовослужбовиця Наталія Сидорчук. Отримував її чоловік у медзакладі, де проходить реабілітацію. Зараз він намагається знову стати на ноги та навчитися ходити на протезах. Із ним працює команда спеціалістів. Зокрема ті, хто допомагає отримати якісні протези. Ситуація Анатолія не з простих. Наразі чоловік отримав культиприймачі. «В нього в нього умовно складне протезування, тому що в нього парна ампутація і людині більш, скажімо так, складніше стати на вертикальному положенні, коли з двома ногами, ніж з однією, тому що опора йде на два протези одне на одне. Але ми максимально докладаємо зусиль і ми надіємося, не те, що надіємося, ми знаємо, що наш герой повноцінно продовжить своє життя», — засновник німецького центру протезування Олег Ціздин. Зараз активно працюють над тим, аби Анатолій отримав повноцінні протези. З чоловіком займаються лікарі. Наскільки довгим буде відновлення — залежить від самого чоловіка. «Наш колектив робить все можливе, аби пацієнти хотіли відновитися, аби вони хотіли повернутися до активного життя. З ними працюють психологи, фізичні терапети, ерготерапети, лікарі, але дуже багато залежить від бажання пацієнта, від його внутрішньої сили. Кожен по-різному відновлюється», — завідуюча відділенням неврології та реабілітації Ярина Брожик. Анатолій же зі свого боку налаштований позитивно та тримає бойовий дух.
Позначка: військовий
Сарненець отримав п’ять років ув’язнення за крадіжку з могил героїв
Прокурор Сарненської окружної прокуратури у суді довів вину місцевого жителя у заволодінні предметами, що знаходилися на могилах, вчиненому повторно та з корисливих мотивів. Про це повідомили в Рівненській обласній прокуратурі. Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 3 ст. 297 КК України. Як встановили в суді, 37-річний сарненчанин, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був умовно-достроково звільнений, вирішив заробити на крадіжках із могил полеглих військовослужбовців. У лютому минулого року він викрав три гільзи з пам’ятним гравіюванням з «Алеї Героїв» Сарненського кладовища, а також ще одну гільзу з могили загиблого воїна на кладовищі в селі Немовичі. Надалі чоловік очистив гільзи від фарби та продав їх. У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину. Сарненський районний суд, з урахуванням невідбутої частини попереднього покарання, призначив йому остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Вирок суду ще не набрав законної сили та може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Як звичайний чоловік став героєм: історія військового з позивним Чех
До повномасштабної війни він будував плани, жив за кордоном та ніколи не думав про кар’єру військового. Та вже за день до вторгнення повернувся додому і без вагань став на захист країни. Знайомтесь – це військовослужбовець із позивним Чех. До повномасштабної війни він жив і працював за кордоном. Ще у 2020 виїхав до Чехії – працював на будівництві, планував майбутнє і не думав, що цивільний одяг доведеться змінити на форму. Згадує, що повернувся в Україну за день до вторгнення ворога і рішення служити прийшло саме. Чоловік додає : про військову службу раніше навіть не замислювався. Та рішення піти до війська було не про кар’єру. Каже :мотивацію мав одну: щоб рідні не бачили війни і щоб бойові дії не дійшли до його дому. За свій шлях Чех мав декілька ротацій. Починав з Донецького напрямку. Був і піхотинцем , і старшим водієм. Зараз ж навчає новобранців. Чех ділиться: були тяжкі моменти, обстріли, втрати побратимів. Та пригадує і щасливі . На війні чоловік знайшов собі справжнього друга. Після війни військовослужбовець із позивним Чех мріє повернутися до мирного життя, де на нього чекають рідні та песик. А поки – залишається на службі, щоб усе це стало можливим.
Від цивільного до військового: Як один українець вирішив захищати країну
До повномасштабної війни він будував плани, жив за кордоном та ніколи не думав про кар’єру військового. Та вже за день до вторгнення повернувся додому і без вагань став на захист країни. Знайомтесь – це військовослужбовець із позивним Чех. До повномасштабної війни він жив і працював за кордоном. Ще у 2020 виїхав до Чехії – працював на будівництві, планував майбутнє і не думав, що цивільний одяг доведеться змінити на форму. Згадує, що повернувся в Україну за день до вторгнення ворога і рішення служити прийшло саме тоді. Чоловік додає: про військову службу раніше навіть не замислювався. Та рішення піти до війська було не про кар’єру. Каже: мотивацію мав одну – щоб рідні не бачили війни і щоб бойові дії не дійшли до його дому. За свій шлях Чех мав декілька ротацій. Починав з Донецького напрямку. Був і піхотинцем, і старшим водієм. Зараз навчає новобранців. Чех ділиться: були тяжкі моменти, обстріли, втрати побратимів. Та пригадує і щасливі моменти. На війні чоловік знайшов собі справжнього друга. Після війни військовослужбовець із позивним Чех мріє повернутися до мирного життя, де на нього чекають рідні та песик. А поки – залишається на службі, щоб усе це стало можливим.
Рівненський військовий отримав нагороду за героїчну службу в захисті України
Павла Павловича Устимця, військовослужбовця з Рівненщини, нагородили «Хрестом Сухопутних військ».
Відзнаку вручив Міністр оборони України.
Військовий вступив на службу в Збройні Сили України у 2013 році. У 2014 році, під час боїв на Савур-Могилі, отримав поранення, але відновився та продовжив виконувати бойові завдання.
Під час повномасштабного вторгнення Павло Павлович служив у складі 66-ї окремої механізованої бригади, зокрема брав участь в обороні населених пунктів Карпівка та Середнє на Донеччині протягом 80 днів.
Наразі він виконує обов’язки командира кулеметного взводу першої протитанкової бригади 2 стрілецької роти.
Надія на лікування: Рівненського воїна підтримують громада та благодійники
Військовий з Рівненщини, Василь Мозолю, отримав важкі поранення під час бойових дій і зараз бореться за можливість повернутися до нормального життя. Чоловік, який добровільно приєднався до лав Збройних Сил України, зазнав поранення хребта під час обстрілу в Петропавлівці 19 січня.
Унаслідок ракетного удару Василь отримав параліч обох ніг, втрату контролю над функціями тазових органів та органів черевної порожнини. Його дружина, Віта Мельник, розповідає, що зараз головною мрією Василя є можливість рухатися, позбутися болю та отримати шанс на відновлення.
Родина Мозолю звертається до громади та благодійників з проханням допомогти у фінансуванні необхідного лікування. Кошти потрібні для забезпечення доступу до передових медичних технологій та реабілітаційних програм.
Реквізити для допомоги:
- Карта Приватбанку: 5168752126982589
- Банк Монобанку: 4874100024184502
- PayPal: Vita Melnik
Віта Мельник зазначає, що Василь – надійний товариш, мужній воїн та опора для своєї доньки. Зараз донечка плаче, чекаючи на можливість обійняти батька і побачити його сильним у серці та тілі.
В Рівному затримали військового, який зник у розшук, із наркотиками
В Рівненський зональний відділ Василівської слідчої та оперативно-слідчої групи доставили військовослужбовця, який перебував у розшуку з листопада 2023 року.
Під час огляду особистих речей чоловіка виявили зіп-пакет, який містив кристалічну речовину, що нагадувала наркотичну. Затримали особу на місці події.
Заборонену речовину вилучено та відправлено на експертне дослідження для визначення її складу та кількості. Власник речей затриманий та відправлений до слідчого ізолятора.
Рівненського військовослужбовця нагородили за героїзм
Микола Семенюк, житель Мізоцької громади Рівненського району, отримав відзнаку Президента України «За оборону України». Нагороди вручили представники Четвертого відділу Рівненського РТЦК та СП.
У церемонії нагородження взяли участь голова Рівненської районної державної адміністрації Юрій Колос та голова Рівненської районної ради Василь Тимощук.
Волонтер-медичний сапер Юрій: як рятівна служба змінила життя
Юрій, родом із Рівненщини, перетворився на героя боротьби з ворогом, поєднуючи професію волонтера-медичного сапера. Його історія – це зразок мужності, самовідданості та вмінності діяти в умовах екстремального стресу.
До повномасштабного вторгнення Юрій працював медбратом реанімації. Після 24 лютого 2022 року він відразу приєднався до рятувальних операцій, допомагаючи у громаді, на блокпостах, організуючи медичну допомогу пораненим. Його шлях перетворився на серію навчання: від бойового медика до сапера в Кам’янці-Подільському, служби сапером-медиком та фельдшером медичного пункту. Зараз він є фельдшером евакуаційного відділення 104-ї бригади, де швидкі рішення та безпосередня відповідальність стають ключовими.
Під час евакуації на Херсонщині Юрій отримав контузію, але негайно повернувся до служби, адже для нього війна не закінчується тоді, коли стає важко. Він бачив та пережив неймовірні моменти: поранену людину, яка співала українські пісні, бійців з важкими пораненнями, що співали Гімн України. Ці моменти стали для нього нагадуванням про важливість його роботи та відповідальність за кожного захисника.
Юрій – Заслужений донор України, який протягом 26 років здає кров, плазму та тромбоцити, навіть під час війни. Він вдячний своїм побратимам за підтримку та називає їх сильний колектив, де кожен знає свою справу. Його мотивація – родина: дружина Олена та двоє синів – Назарій і Юрій. Після перемоги він мріє побудувати власний дім і зібрати всю родину, щоб просто бути разом.
Рівненського Сержанта Вручили Високу Нагороду
Молошого сержанта Сергія Воротеляка з Корнина відзначено Головнокомандувачем ЗСУ.
Про це повідомила місцева громадність, посилаючись на публікацію Сергія Воротеляка в Instagram.
Сергія Воротеляка нагороджено «Хрестом Хоробрих» за героїзм та відвагу у захисті України.
Це вже не перша нагорода для сержанта. Раніше він був удостоєний відзнаки Президента України «За оборону України» та відзнаки Міністра оборони України «Залізний Хрест».
Наразі відомо, що Сергій також є активним гравцем місцевого футбольного клубу «Корнин».