Рада виконавчих директорів Міжнародного валютового фонду затвердила для України нову чотирирічну програму розширеного фінансування (EFF) обсягом 8,1 млрд доларів США. Про це повідомили в Міністерстві фінансів України. Очікується, що перший транш у розмірі 1,5 млрд доларів Україна отримає вже найближчим часом. Програма розрахована на 2026–2029 роки та враховує оновлені макроекономічні й безпекові умови, в яких перебуває держава. Попередня програма співпраці з МВФ, затверджена у 2023 році, базувалася на сценарії завершення активної фази війни та переходу до масштабного відновлення. Водночас триваюча повномасштабна війна зумовлює збереження значних фіскальних потреб, що потребувало перегляду параметрів співпраці. Міністр фінансів України Сергій Марченко зазначив, що рішення Фонду є сигналом довіри та підтримки України. За його словами, нова програма спрямована на посилення економіки й фінансової системи, а також на залучення додаткових ресурсів від міжнародних партнерів. Серед макроекономічних пріоритетів програми — реалізація виваженої фіскальної політики, посилення мобілізації доходів і зменшення можливостей для ухилення від сплати податків, забезпечення цінової стабільності, підвищення гнучкості обмінного курсу та збереження стабільності фінансового сектору. Україна також зобов’язується продовжити структурні реформи, зокрема у сфері податкового адміністрування, антикорупційної політики, розвитку фінансової інфраструктури та підготовки до повоєнної відбудови. Програма має сприяти й подальшому просуванню до членства в ЄС. За спільними оцінками уряду та МВФ, загальний дефіцит зовнішнього фінансування у 2026–2029 роках становитиме близько 136,5 млрд доларів США за базовим сценарієм. Напередодні затвердження програми Україна виконала три попередні заходи: ухвалила Державний бюджет на 2026 рік відповідно до параметрів нової програми, прийняла постанову щодо забезпечення рівних умов для платників ПДВ у публічних закупівлях та подала до парламенту проєкт нового Трудового кодексу.
Позначка: західна Україна
Японія продовжує надавати грантову підтримку України для відновлення
Японія продовжує підтримувати відновлення українських громад. В Україні підписали угоду у формі обміну нотами щодо надання грантової допомоги разом із Надзвичайним і Повноважним Послом Японії Масаші Накаґоме. Про це повідомив міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба. Документ фактично запускає п’яту фазу Програми екстреного відновлення. Сума грантової допомоги становить 6,2 млрд японських єн — це приблизно 41 млн доларів США. Програма діє з 2023 року і стала одним із ключових інструментів підтримки громад у період повномасштабної війни. У межах попередніх чотирьох фаз уряд Японії виділив 100 млрд єн (близько 650 млн доларів США). Завдяки програмі громади отримують спеціалізовану техніку для розчищення завалів, генератори, помпи для водоканалів, обладнання для розмінування. Найбільше допомоги спрямували до Херсонської, Харківської та Миколаївської областей, а також до Дніпра як логістичного та гуманітарного хабу. П’ята фаза передбачає подальше зміцнення критичної інфраструктури, підтримку медичної сфери, агросектору та суспільного мовлення.
Аграрний експорт України: Аналіз змін у 2025 році
Аграрна продукція забезпечила більше половини загального експорту України у минулому році. При цьому істотно виріс експорт агропродукції з доданою вартістю, а саме – товарів переробної промисловості, повідомив заступник директора Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, академік НААН Микола Пугачов. “Позитивом став факт збільшення продажів на зовнішніх ринках товарів переробної промисловості, тобто готових харчових продуктів, молокопереробки, борошна, крохмалю, маргарину тощо. У 2025 році виручка за них сягнула 4,4 млрд дол., тоді як частка такої продукції в галузевому експорті становила майже 20%”, – додав Микола Пугачов. Сумарно Україна відправила за кордон продукції АПК на 22,71 млрд дол., імпортувала – на 9,12 млрд дол. Загальні показники погіршилися в порівнянні з 2024 роком: експорт зменшився на 9%, а імпорт виріс на цілих 13%. “Головним чином, це спричинене тим, що поставки до Євросоюзу не вдалось зберегти на попередньому рівні. Режим торгівлі України з європейським інтеграційним формуванням змінювався тричі. Лише наприкінці минулого року були затверджені оновлені умови, які діятимуть до наступного перегляду у 2028 році”, – пояснює Микола Пугачов. Водночас в Інституті аграрної економіки зазначають, що обстріли російськими окупантами одеських та дунайських портів значно посилилися з грудня 2025 року. Це спричинило сповільнення агроекспорту і сировини, і переробленої продукції.
Як на Рівненщині змінився процес мобілізації від початку повномасштабного вторгнення
Стати на захист країни чи «моя хата скраю». Мова про мобілізацію під час повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Рівненщину теж не оминула мобілізаційна хвиля. Тримати оборону спочатку ринулися всі. Та наразі, за чотири роки, спостерігається дефіцит чоловіків на фронті. Та й у тилу їх доводиться шукати. «Мобілізація — це не лише про цифри та статистику. Це про родини, які чекають. Про батьків, які проводжають синів. Про чоловіків, які змінюють цивільний одяг на військову форму», — журналістка Сніжана Твардовська. Повномасштабне вторгнення. Його розпочала росія 24 лютого 2022 року, того ж дня в Україні було оголошено загальну мобілізацію. З самого ранку вистроїлися черги з тих, хто хотів боронити кордони своєї держави. Охочих було тисячі. «Люди йшли ранок, обід, ніч, вечір — взагалі різниці не було. Люди спали в нас на сходах. Люди просто йшли масово, бо хотіли захищати свою Батьківщину. Частина людей, це оперативний резерв, люди, які вже відслужили за часів АТО та ООС, вони йшли до своїх частин або до тих частин, які були поруч. І точно так же вступали до війська», — речниця Рівненського обласного ТЦК та СП Тетяна Камерістова. Втім, мобілізація затяглася на роки і стала інструментом, що забезпечив формування стійкої оборони в перші дні війни. Та був нюанс: відразу до війська вступити могли не усі. Спочатку туди брали людей з бойовим досвідом, військовими спеціальностями та добровольців. Одним з таких є Олександр Мурашов. До повномасштабної війни чоловік проживав за кордоном. Та, почувши про ракетні обстріли міст України, без вагань повернувся на Батьківщину. І вже 25 лютого одягнув піксельну форму. «Перебуваючи у Фінляндії, все було мирно, спокійно, до дзвінка доньки. Як кожен батько, я поїхав рятувати дитину. Чому я пішов добровільно? У кожного з нас є своя домівка, свої батьки, сім’ї, яких треба було рятувати. Як не ми, то хто. На сьогоднішній день в нас людей на фронті не вистачає», — доброволець, ветеран 5-ої окремої штурмової бригади Олександр Мурашов. Відтоді тисячі чоловіків залишили свої домівки, роботу й мирне життя, аби стати до лав Збройних сил. Для когось це було усвідомлене рішення ще з перших днів війни, для когось — повістка стала несподіванкою. І вже з часом мобілізація зайшла в глухий кут. А все тому, що чоловіків силоміць почали ловити посеред вулиці та «пакували» у буси. Окрім того, були випадки, коли чоловіків навіть били та рвали їхній одяг. Як зазначила речниця Рівненського обласного ТЦК та СП Тетяна Камерістова, чим далі від лінії фронту, тим менше охочих захищати рідну землю від окупанта. «А з приводу мобілізації, то темпи так, насправді спадають. Маса свідомих громадян вже відвоювала або воює. Ну а ті, які залишились, то скажімо так: частина з людей добре зустрів наряд територіальний центр комплектування з поліцією, ну я йду воювати. Доставила поліція, зазвичай порушників, як правило військового обліку, ну людина вже йде воювати. Вже такого ентузіазму і запалу, чи 14-16 чи 22-23 рік, вже насправді немає», — речниця Рівненського обласного ТЦК та СП Тетяна Камерістова. Не стояли осторонь і жінки. Хоч мобілізація жіночої статі в Україні є добровільною та, як зазначила майор ЗСУ Тетяна Камерістова, навіть в юному віці дівчата за власним бажанням стають до лав війська. «У порівнянні з власним досвідом, якщо 14-16 рік, ну скажімо до часів повномасштабного вторгнення, жінок у війську було мало. Зараз фактично всі посади, не має різниці, яку може обіймати посаду чоловік чи жінка, жінок насправді дуже багато. І більше жінок не мобілізовуються, а укладають контракт», — речниця Рівненського обласного ТЦК та СП Тетяна Камерістова. На сьогодні система мобілізації продовжує працювати, адже війна триває. І поки на фронті точаться бої, у тилу вирішується не менш важливе питання — як забезпечити армію людьми, зберігаючи баланс між потребами фронту та можливостями суспільства. Наразі воєнним станом загальна мобілізація продовжена щонайменше до 4 травня 2026 року.
Сучасна журналістика в Україні: виклики та перспективи — інтерв’ю з Сергієм Чернявським
Сучасні медіа постійно змінюються під впливом технологій, соціальних мереж і нових форматів споживання інформації. Водночас журналістика стикається з економічними труднощами, трансформацією ринку праці та зміною ролі традиційних медіа. Про стан сучасної журналістики в Україні, основні виклики професії та її майбутнє ми поговорили з членом ради директорів Української асоціації медіабізнесу Сергієм Чернявським. — Як ви оцінюєте стан сучасної журналістики в Україні сьогодні? — Я оцінюю стан сучасної журналістики як доволі складний, але водночас динамічний. Якщо говорити про підготовку кадрів, то вже сьогодні приблизно до 10% студентів бакалаврату можуть працювати в редакціях журналістами. Це непоганий показник. Наприклад, зі свого досвіду можу сказати, що з курсу фізтеху, де навчалося близько 400 студентів, інженерами на виробництві також стали приблизно 10% випускників. Це означає, що частина студентів має базові навички пошуку інформації, створення та адаптації контенту для різних аудиторій. Водночас подальший професійний розвиток журналіста значною мірою залежить від редакції та її керівництва. Головний редактор у медіа виконує роль тренера команди — саме від нього залежить, чи зможе журналіст реалізувати свій потенціал і вписатися у формат видання. — Які основні виклики стоять перед журналістами у сучасних умовах? — Основні виклики пов’язані не стільки з підготовкою кадрів, як часто стверджують, скільки з економічним станом медіаринку. Багато онлайн-медіа сьогодні є збитковими: понад 95% національних і понад 90% локальних медіа працюють у складних фінансових умовах. Тому проблема полягає передусім у створенні якісного контенту та ефективному управлінні медіа, а не лише у нестачі журналістів. Важливим викликом є також пошук і розвиток кадрів. Журналістів потрібно не лише знаходити, а й інвестувати час у їхній професійний розвиток. Це можна порівняти зі спортом: щоб фахівець розкрив свій потенціал, з ним потрібно працювати. — Як соціальні мережі впливають на роботу журналістів та медіа? — Соціальні мережі суттєво вплинули на медіаринок, особливо на онлайн-видання. Через перехід рекламних коштів у Telegram-канали, діяльність соціальних платформ і пошукових систем вебсайти втратили значну частину фінансування. Частину аудиторії також перехопили інфлюенсери. Це змінює модель роботи медіа та змушує редакції адаптуватися до нових умов, шукати нові формати роботи з аудиторією та змінювати підходи до створення контенту. — Які навички, на вашу думку, необхідні сучасному журналісту? — Насамперед важливими є бажання навчатися та готовність працювати. Багато залежить від наставників, викладачів і редакторів, які допомагають журналісту розвиватися професійно. З власного досвіду можу сказано, що у великих західних редакціях часто вважають ефективнішим навчити фахівця з іншої галузі журналістиці, ніж навпаки. Це пов’язано з тим, що сучасна журналістика потребує глибокого розуміння різних сфер життя. Водночас кількість робочих місць у медіа скорочується. Якщо раніше велика кількість журналістів була потрібна для друкованої преси, телебачення та радіо, то сьогодні ці локальні медіа значно зменшилися, а онлайн-редакції зазвичай мають до десяти працівників. Це суттєво впливає на ринок праці. — Як змінюється роль традиційних медіа сьогодні? — Традиційні медіа поступово трансформуються, оскільки значна частина аудиторії переходить в онлайн-середовище. Водночас разом із розвитком цифрових платформ зменшується кількість локальних медіа та скорочується кількість робочих місць у цій сфері. Це змушує редакції змінювати формати роботи, адаптуватися до цифрового середовища та шукати нові моделі функціонування. — Якими ви бачите перспективи розвитку журналістики у майбутньому? — Я переконаний, що українська журналістика має гарне майбутнє. Водночас потрібно розуміти реальні потреби ринку. Щороку в Україні випускається кілька тисяч студентів за спеціальністю «Журналістика», але кількість робочих місць у медіа значно менша. Навіть якщо лише 3–10% випускників вирішать працювати за професією, цього достатньо для сучасного ринку. Журналістика буде розвиватися разом із цифровими технологіями, але ключовими залишаться професіоналізм, якість контенту та здатність медіа адаптуватися до нових умов. Сучасна журналістика в Україні перебуває у стані активних змін і водночас стикається з економічними та професійними викликами. Як зазначає Сергій Чернявський, розвиток медіасфери залежить від здатності редакцій адаптуватися до нових умов, інвестувати у фахівців і створювати якісний контент. Попри труднощі, експерт переконаний, що українська журналістика має перспективи розвитку в цифровому середовищі.
Зміни в правилах підтримки українців у Польщі: нові вимоги щодо PESEL
Польща впроваджує оновлені правила надання допомоги українським біженцям, які перебувають у країні. Закон, підписаний президентом Каролем Навроцьким 19 лютого, суттєво змінює існуючу систему підтримки. Згідно з інформацією видання RMF24, документ поступово скасовує систему допомоги, яка діяла з 2022 року на основі «закону про спеціальну допомогу для українців». Ця система спрощувала для біженців з України отримання дозволів на проживання, працевлаштування, а також доступ до пільг та освіти. Тепер ключові інструменти підтримки біженців будуть інтегровані в загальний Закону про надання захисту іноземцям. Термін легального перебування в Польщі для громадян, які втекли від війни в Україні, подовжено до 4 березня 2027 року. Важливою новою вимогою є обов’язкове подання заяви на отримання ідентифікаційного номера PESEL протягом 30 днів з моменту в’їзду до Польщі. У разі несвоєчасного подання заяви, це призведе до завершення терміну тимчасового захисту і автоматичного розгляду як відмови від підтримки як біженця.
Електронні чеки: Нова ініціатива в Україні
В Україні стартує пілотний проєкт єЧек — державна програма електронних чеків. Про це повідомила Премʼєр-міністр Юлія Свириденко. «Запускаємо пілотний проєкт єЧек — державну програму електронних чеків у вашому банкінгу. Продовжуємо спрощувати ведення бізнесу в Україні та підтримувати підприємців навіть в умовах війни. Менше паперу — менше зайвих витрат», — йдеться в повідомленні примʼєр-міністерки. Пілот вже запрацює в перших чотирьох банках: Приватбанк, ПУМБ, VST bank та monobank, а також у торговельних мережах Аврора, Фора, Auchan та на АЗС Укрнафта. За підрахунками, друк одного паперового чеку обходиться приблизно в 7 копійок. Минулого року українські підприємці сформували понад 9 млрд чеків, тож перехід на цифрові документи допоможе значно скоротити витрати. Крім економії, ініціатива матиме позитивний ефект для довкілля: термопапір, на якому друкують чеки, містить бісфеноли, що не підлягають переробці. Для покупців цифровий чек буде доступний у банківському застосунку після оплати карткою, як у магазині, так і онлайн. Він зберігатиметься у цифровому форматі та завжди буде доступний для повернення товару, обміну чи гарантійного обслуговування. Під час тестового запуску покупцям надаватимуть обидва чеки — цифровий та паперовий.
Військовий та син відзначені державними нагородами
48-річного військовослужбовця Петра Станіславовича Ловина з Вараської громади нагородили почесною відзнакою Президента України «За оборону України». Петро Станіславович проживає у селі Щоків. Він став на захист рідної землі 17 березня 2022 року та до сьогодні мужньо бореться за Україну. Служить у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. У цей же день донька Петра Станіславовича, також військовослужбовець, також отримала почесну нагороду за захист Батьківщини.
Матч між «Металістом 1925» та «Вересом» відбудеться в Рівному
Наглядова рада підтримала пропозицію щодо проведення матчу «Металіст 1925» — «Верес» у Рівному. Про це повідомили у пресслужбі НК «Верес». Наглядова рада народного клубу сьогодні, 20 лютого, одноголосно підтримала ініціативу президента червоно-чорних Івана Надєїна щодо проведення матчу «Металіст 1925» — «Верес» у Рівному. «Як виникла ця ініціатива? Минуло вже більше двох місяців, але дотепер немає жодного рішення КДК УАФ щодо цієї гри. Регламент і футбольний закон — не спрацювали. Про це потрібно говорити публічно. Коли треба — рішення приймаються дуже швидко. Коли не треба — затягуються. Свого часу КДК дуже оперативно ухвалив рішення оштрафувати Верес за поведінку вболівальників у матчі із Зорею, не маючи жодних фактичних доказів. По грі з “Металістом 1925” існує маса документів. Але рішення немає. Це основний мотив. Матч у Рівному — може стати матчем примирення», — сказав президент народного клубу Верес Іван Надєїн. Тепер керівництво клубу передасть мирову угоду для «Металіста 1925» на підписання. Нагадаємо, поєдинок п’ятнадцятого туру чемпіонату УПЛ у Житомирі між «Металістом 1925» та «Вересом» 7 грудня минулого року не вдалося дограти через проблеми з освітленням стадіону.
Варашанин Стане Учасником Антарктичної Експедиції
Олег Горяінов, випускник Вараського ліцею № 3, стане учасником 31-ї Української антарктичної експедиції. Про це повідомив міський голова Вараша Олександр Мензул.
Олег працюватиме біологом і є наймолодшим членом команди. Упродовж року учасники експедиції проводитимуть в Антарктиці комплексні геофізичні, метеорологічні та біологічні дослідження. Також вони забезпечуватимуть роботу української антарктичної станції «Академік Вернадський».
У новій експедиції — 14 учасників та учасниць. Зокрема, 9 вчених (4 метеорологи, 3 біологи та 2 геофізики) та 5 представників команди життєзабезпечення: сисадмін, дизеліст, механік, лікарка та кухар. Очільницею вперше стане жінка — метеорологиня Анжеліка Ганчук.
Учасники експедиції вирушать в Антарктику наприкінці лютого 2026 року і працюватимуть на «Вернадському» до квітня 2027 року. «Участь Олега Горяінова в такій відповідальній державній місії — це вагомий привід для гордості всієї громади. Пишаємося досягненнями нашої молоді, їхнім професіоналізмом, наполегливістю та відданістю науці. Бажаю Олегу успішної роботи, нових наукових здобутків та цікавих відкриттів», — написав Олександр Мензул.