На Рівненщині військовослужбовець Галицько-Волинської радіотехнічної бригади Повітряних сил ЗСУ успішно ліквідував ворожий безпілотник «Герань-5». Для солдата Андрія Лехмана ця бойова робота стала першим пуском у кар’єрі. Як повідомили у Повітряному командуванні «Захід», захисник використав переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла». Військовий самостійно захопив ціль, супроводив її та знищив. Сам Андрій Лехман лаконічно описав свій досвід: «Захопив, супроводив і знищив». До початку повномасштабного вторгнення Андрій працював викладачем гри на скрипці у дитячій музичній школі, а нині боронить українське небо у лавах Повітряних сил ЗСУ. У Повітряному командуванні «Захід» підкреслили, що перший бойовий пуск бійця виявився результативним.
Позначка: ЗСУ
Військовий з Рівненщини отримав високу нагороду «Золотий хрест»
Іван Іванович Водько, мешканець села Балаховичі, удостоєний почесного нагрудного знака «Золотий хрест». Цю відзнаку Головнокомандувача ЗСУ захисник отримав за мужність, виявлену під час виконання бойових завдань у місті Костянтинівка на Донеччині, де він несе службу з 2024 року. Про подію поінформували у Полицькій громаді. Хоча наказ про нагородження був підписаний генералом Олександром Сирським раніше, вручення відбулося лише зараз. Варто зазначити, що молодший сержант Іван Водько вже має в активі інші вагомі відзнаки, зокрема нагрудний знак «За особисту хоробрість» від Командувача Сухопутних військ ЗСУ та нагороду «За оборону міста Торецьк», яку йому вручив командир оперативно-тактичного угруповання «Луганськ».
Допомога ЗСУ: Здолбунівська громада передала автобус для 77-ї бригади
Здолбунівська міська рада у співпраці з українськими та міжнародними партнерами передала пасажирський автобус марки Neoplan для потреб 77-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. Про це поінформував міський голова Здолбунова Владислав Сухляк. Реалізація цього проєкту, що включала пошук транспорту, організацію логістики та безпосередню передачу, стала можливою завдяки спільним зусиллям міської ради, ГО «Захист Держави», БФ «Незламність» та партнерів із муніципалітету міста Панявежис, що у Литві. Отриманий автобус використовуватиметься для забезпечення логістичних завдань десантників та оперативного перевезення особового складу.
На Рівненщину «на щиті» повертаються полеглі війρόськові, яких тривалий час вважали зниклими безвісти
Громади Рівненщини сповістили про підтвердження загибелі чотирьох українських захисників: Олександра Фика з Полицької громади, Валерія Лобача із Сарненської громади, Андрія Війтіва з Привільненської громади та Володимира Токаря з Костопільської громади.
Олександр Петрович Фик, який народився у 1976 році та мешкав у селі Острів Полицької громади, повертається додому «на щиті». Військовослужбовець зник безвісти 28 серпня 2026 року та загинув на території Сумщини. Церемонія похорону полеглого воїна призначена на 15 вересня в селі Острів.
Сарненська громада отримала трагічну звістку щодо солдата Валерія Володимировича Лобача. Він народився 30 вересня 1980 року в селі Удрицьк Дубровицького району, пізніше переїхав до Сарн, де закінчив ВПУ №21 із здобуттям спеціальності водія-тракториста. Пройшовши строкову службу, він працював трактористом на Дослідній станції та у військовій частині. У червні 2022 року Валерій мобілізувався до ЗСУ. Спочатку він ніс службу в місті Бар на Вінниччині, а згодом долучився до 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, де побратими знали його під позивним «Апостол». Під час боїв у Курській області 6 лютого 2025 року він зник безвісти. Понад півтора року рідні не втрачали надії, проте результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель. Прощання з військовим та його поховання на Алеї Героїв по вулиці Шарпака у Сарнах відбудуться 15 вересня 2026 року.
Також підтверджено смерть Андрія Олексійовича Війтіва, який народився 29 вересня 1991 року та проживав у селі Іваннє Привільненської громади. Він загинув 9 липня 2025 року поблизу населеного пункту Біла Гора Краматорського району на Донеччині. До рідного дому на вулицю Дружну, 17 у селі Іваннє полеглий захисник повернеться «на щиті» 15 вересня, а чин похорону заплановано на середу, 16 вересня.
Костопільська громада у вівторок, 15 вересня, зустрічає Володимира Токаря, котрий понад два роки вважався зниклим безвісти. Народився Володимир 7 травня 1989 року в Костополі, де навчався у школі №5. Він працював у Києві та Запоріжжі на утепленні фасадів, а пізніше оволодів каменеобробкою в рідному місті. Через проблеми із зором строкову службу він не проходив, проте 24 березня 2023 року отримав повістку. Після військової підготовки, яка тривала до вересня 2023 року, 8 вересня він вирушив на Куп’янсько-Лиманський напрямок як стрілець-санітар 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. За мужність під час штурмів його відзначала бригада. З березня 2024 року воїн виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
Сестра Ірина згадувала: «Ми дуже переживали за нього, просили не їхати, але він завжди казав, що мусить виконувати свій обов’язок. Він ніколи не ховався за чужими спинами. 11 квітня 2024 року ми востаннє з ним говорили. Він телефонував, смівався, як ніколи, і казав, що все буде добре. Після цього він пішов на бойове завдання, а далі ми дізналися від побратима, що він загинув. 29 місяців ми чекали, коли зможемо повернути його додому, щоб гідно попрощатися з ним». Поки військовий вважався зниклим безвісти, його нагородили медалями «Ветеран війни», «Учасник бойових дій» та нагрудним знаком «Хрест воїна-єгеря». Перший збіг ДНК-профілю зафіксували 22 липня 2026 року, а на початку вересня родині підтвердили загибель Володимира, яка сталася 12 квітня 2024 року під час бойового завдання в Покровському районі Донецької області. Поховають захисника 15 вересня на «Новому» кладовищі в Костополі.
Телеканал «ITV media group» висловлює щирі співчуття родинам та розділяє біль утрати. Герої не вмирають!
Уряд спрямував 33,6 мільярда гривень на вересневі виплати військовим
Кабінет Міністрів України ухвалив рішення перерозподілити 33,6 мільярда гривень із резервного фонду сектору безпеки й оборони. Ці кошти будуть спрямовані на гарантування своєчасних виплат українським захисникам та їхнім сім’ям у вересні. Про це повідомив Сергій Корецький. Фінанси з резервного фонду розділено на два ключові напрямки: 25,9 мільярда гривень спрямують на стандартні щомісячні виплати військовослужбовцям ЗСУ за вересень, а 7,7 мільярда гривень виділять на виплати у випадках загибелі, отримання інвалідності або часткової втрати працездатності захисників. Крім того, Сергій Корецький звернувся до урядовців і народних депутатів із закликом максимально прискорити ухвалення всіх термінових законопроєктів, які необхідні для залучення міжнародної фінансової допомоги. «Виплати нашим захисникам і підтримка їхніх родин, забезпечення Сил оборони необхідним озброєнням та засобами — безумовний пріоритет держави. І я ще раз закликаю урядовців та парламентарів максимально прискорити роботу та сфокусуватися на ухваленні абсолютно всіх невідкладних рішень і законів для отримання міжнародної фінансової допомоги», — наголосив Корецький.
Чергова допомога фронту: рівненські медики передали 14-й автомобіль для ЗСУ
Колектив Рівненської обласної клінічної лікарні (РОКЛ) імені Юрія Семенюка продовжує надавати системну підтримку Збройним Силам України. Цього разу медики придбали, відремонтували та передали військовим вантажівку, яка стала вже 14-м транспортним засобом, відправленим на фронт зусиллями закладу. Як повідомили у пресслужбі лікарні, автомобіль пройшов повне технічне обслуговування перед відправкою до однієї з військових частин, що виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку. Кошти на купівлю та відновлення машини були зібрані під час 10-го етапу ініціативи «Оплата одного дня для ЗСУ». Загальна сума збору склала 471 850 гривень. Варто зазначити, що співпраця з цією військовою частиною триває вже певний час: у межах 8-ї та 9-ї соціальних акцій медики вже закуповували автозапчастини для ремонту техніки підрозділу перед їхнім відправленням у зону активних бойових дій. Загалом за час реалізації ініціативи працівники лікарні передали на потреби захисників 14 автомобілів різного призначення.
У Рівному попрощалися з Дмитром Сисонюком: рідні не погоджуються з офіційною версією смерті
У Рівному провели в останню путь Дмитра Сисонюка — дитячого лікаря-анестезіолога, якого колеги й сусіди згадують як добру, чуйно людину та справжнього професіонала. Наприкінці липня цього року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. За кілька днів він помер від травм у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону.
До мобілізації Дмитро працював анестезіологом в обласній дитячій лікарні та в Пологовому будинку Рівного. Колеги говорять про нього як про фахового медика, який неодноразово рятував дитячі життя.
1 серпня Дмитра доправили до однієї із лікарень Вінниччини. За даними поліції, медики повідомили про госпіталізацію 43-річного чоловіка з території військового полігону у Вінницькій області. Згодом стало відомо, що він помер, отримавши тяжкі травми після падіння з вікна вбиральні, розташованої на п’ятому поверсі навчального центру.
Рідні та знайомі не вірять, що це була звичайна випадковість. Наразі за цим фактом поліцейські відкрили кримінальне провадження із відміткою “нещасний випадок”. Слідчі дії тривають.
У Дмитра залишилися мама, брат, дружина та дОнька. Військовослужбовця поховали на кладовищі «Нове».
Етнофестиваль «Вишнева гора» у Городку зібрав 138 тисяч гривень для ЗСУ
У селі Городок на Рівненщині цими вихідними відбувся фестиваль «Вишнева гора», який зібрав гостей із різних куточків України. На святі поєднали народні пісні, майстер-класи, українські традиції та допомогу війську.
Організаторка Аліна Гвоздь розповіла, що цього року до фестивалю долучилося близько 50 майстрів народних промислів і декоративного мистецтва, а також близько 30 народних колективів з усієї України. Серед учасників були колективи з Київщини, Рівненщини, Житомирщини та інших регіонів України.
Учасники кажуть, що приєдналися до заходу через щиру любов до української культури та традицій. Фестиваль також відвідали майстри народної творчості.
Під час «Вишневої гори» можна було не лише смачно поїсти, послухати народні пісні та взяти участь у майстер-класах, а й зробити добру справу — допомогти війську. Відвідувачі фестивалю зазначають, що свято вдалося на славу.
Під час фестивалю вдалося зібрати 138 тисяч гривень на ремонт техніки 71 окремої аеро-мобільної бригади.
Реформа ДБР під час війни: ризики для інституції та правопорядку
У медійному просторі останнім часом активно поширюються тези про необхідність «перезавантаження» ДБР. Директор ДБР Олексій Сухачов в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» заявив, що під виглядом реформи можуть стояти інтереси фігурантів кримінальних справ, яких не влаштовує системна робота Бюро.
Щоб припинити дискусії навколо цієї теми, ДБР ініціювало незалежний аудит Рахунковою палатою. Оприлюднені в червні цього року результати засвідчили, що Бюро спроможне виконувати поставлені завдання у повному обсязі. Позитивну оцінку отримали всі напрями інституційного забезпечення — від кадрової роботи до цифрових процесів.
Олексій Сухачов також застеріг від ідеї масової переатестації персоналу, яку просувають деякі політичні сили. «У мене питання: що відбудеться зі станом досудового розслідування 372 тисяч кримінальних проваджень, якщо всі працівники ДБР підуть на атестацію? Вони зупиняться. Слідчі будуть думати не про розслідування, а про власне працевлаштування», — пояснив він.
На переконання директора ДБР, реформування під час війни становить пряму загрозу правопорядку у Збройних Силах та державі загалом. Таку позицію поділяють і члени профільного комітету Верховної Ради.
Одним із ключових викликів воєнного часу стало явище самовільного залишення частини (СЗЧ). Для протидії йому ДБР створило унікальну базу даних С34. Ця система дає змогу систематизувати інформацію про СЗЧ з усіх правоохоронних органів, автоматизувати підготовку процесуальних документів і оперативно перевіряти статус військовослужбовця на будь-якому патрульному планшеті.
Модернізація С34 принесла ще один важливий результат: тепер кожен, хто хоче повернутися на службу, може звернутися до ДБР і отримати юридичну допомогу для поновлення. Тільки у 2026 році цією можливістю вже скористалися 7,5 тисяч військових.
ДБР також веде системну боротьбу з корупцією в армії. Серед результативних кейсів — запровадження маркування дизельного пального, що постачається для ЗСУ. Це стало «кольоровим запобіжником» від масштабних крадіжок пального, які раніше фіксувалися на рівні батальйонів та бригад.
У питанні незаконного обігу «трофейної» зброї Бюро налагодило ефективну комунікацію з Нацполіцією для виявлення та перекриття каналів продажу зброї й вибухівки.
Говорячи про зловживання у сфері мобілізації, Олексій Сухачов зазначив, що ДБР працює предметно та викриває навіть складні схеми, приховані у судових рішеннях. Водночас він підкреслив, що на рівні вищого командування системного «кришування» ухилянтів не фіксується, а ситуація з відомим одеським воєнкомом Борисовим стала принциповим кейсом, який демонструє невідворотність покарання.
Директор ДБР наголосив, що Бюро відкрите до вдосконалення, однак виступає проти «підміни понять». «Ми проти підміни понять, коли під словами про реформу приховані прагматичні інтереси. Ми повинні вести мову про розвиток інституції, а не про її знищення», — резюмував Олексій Сухачов.
У Рівному на гімназії №27 відкрили дошку пам’яті Ярослава Стрихарчука
У Рівному на фасаді гімназії №27 встановили меморіальну дошку на честь загиблого захисника України Ярослава Стрихарчука. Про це повідомив в.о. міського голови Рівного Віктор Шакирзян.
Ярослав Стрихарчук народився 28 лютого 1989 року в Рівному. Освіту здобував у ліцеї №27. Ще змалку цікавився автомобілями, тому після закінчення школи вступив до Рівненського професійного ліцею №11, де опанував спеціальність «слюсар з ремонту автомобілів».
У 2008–2011 роках він проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України. Упродовж 2014–2015 років брав участь у бойових діях на Донбасі в зоні АТО. У листопаді 2024 року його мобілізували до лав ЗСУ.
Солдат Стрихарчук Ярослав Євгенійович загинув 24 квітня 2025 року в Сумській області. Йому було 36 років. Військовий поліг, рятуючи життя побратимів.
У Рівненській громаді меморіальні дошки загиблим захисникам України на закладах загальної середньої освіти встановлюють у межах програми «Рівне — місто Героїв».