З моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну вдалося повернути 2 616 дітей. З цієї кількості 673 дитини повернулися додому лише з початку 2026 року. Ця статистика включає як депортованих та примусово переміщених дітей, так і тих, хто перебував на тимчасово окупованих територіях і стикався з ризиком депортації. Про це поінформував керівник президентської ініціативи Bring Kids Back UA Максим Максимов. Він наголосив, що в цій роботі неможливо встановити рівномірні щомісячні показники, оскільки кожна справа є окремою складною операцією. Результати залежать від етапу підготовки, можливості отримати доступ до дитини та дій російської сторони. Загальна динаміка повернення дітей демонструє суттєве зростання порівняно з минулим роком. Зокрема, на кінець 2025 року було врятовано 1 943 дитини, на кінець травня 2026 року — 2 191, а станом на 21 вересня кількість повернутих дітей досягла 2 616. Протягом перших п’яти місяців 2026 року повернули 248 дітей, а в період з кінця травня до середини вересня — ще 425. Максим Максимов підкреслив, що за весь минулий рік вдалося повернути 725 дітей, тоді як за неповні дев’ять місяців поточного року — вже 673. Це дає підстави очікувати, що загальний результат 2026 року перевищить показники попереднього року.
Позначка: Україна
Які нові авто найчастіше обирали українці у липні 2026 року
Українці віддають перевагу моделям підвищеної прохідності. Саме кросовери переважають серед лідерів авторинку у 2026 році.
У липні в Україні продали 5754 нових легкових автомобілів, і переважна більшість із них були кросоверами. Про це свідчить статистика асоціації “Укравтопром”. Наразі моделі підвищеної прохідності займають приблизно 80% українського авторинку.
У десятці найпопулярніших моделей одразу дев’ять кросоверів і позашляховиків. Єдиним винятком стала Skoda Octavia.
Найпопулярнішим новим автомобілем в Україні став кросовер Toyota RAV4. У липні також стартували продажі нового покоління цієї моделі. Другу позицію посів Renault Duster, а третю — Skoda Kodiaq. До першої п’ятірки також увійшли Hyundai Tucson та Volkswagen Touareg.
Найпопулярніші авто в Україні за липень 2026 року:
Toyota RAV4 — 357 проданих автомобілів.
Renault Duster — 286 од.
Skoda Kodiaq — 259 од.
Hyundai Tucson — 232 од.
Volkswagen Touareg — 212 од.
Toyota LC Prado — 189 од.
Toyota Yaris Cross — 185 од.
Skoda Octavia — 184 од.
Mazda CX-5 — 157 од.
Suzuki SX4 — 111 од.
Спад виробництва молока в Україні у 2026 році: оновлений прогноз і ризики для ринку
Виробництво молока в Україні у 2026 році може знизитися до 6,65 мільйона тонн через подальше скорочення поголів’я корів і наслідки повномасштабної війни. Це майже на 300 тисяч тонн менше, ніж роком раніше. Такі дані містяться в оновленому прогнозі аналітиків Міністерства сільського господарства США (USDA).
За оцінками американських фахівців, негативна динаміка в молочній галузі України поглиблюється. Кількість корів у країні скоротиться ще на 60 тисяч голів — до 1,14 мільйона. Внутрішнє споживання молока очікується на рівні 2,83 мільйона тонн, що на 225 тисяч тонн менше, ніж минулого року.
Окремо аналітики звертають увагу на приватний сектор. Виробництво в особистих селянських господарствах, які раніше забезпечували значну частку ринку, стрімко знижується.
Фахівці зазначають, що скорочення вітчизняної сировинної бази може спричинити поступове заміщення української продукції на полицях магазинів імпортними аналогами.
Також погіршилися прогнози щодо експорту української молочної продукції, який раніше частково компенсував зниження попиту на внутрішньому ринку. Експорт вершкового масла може скоротитися майже на третину — з 14 до 10 тисяч тонн. Поставки сухого знежиреного молока, за прогнозом, зменшаться з 27 до 25 тисяч тонн.
На тлі ситуації в Україні світовий ринок демонструє протилежну тенденцію. За даними USDA, глобальне виробництво молока зросте на 7,7 мільйона тонн і досягне 573,1 мільйона тонн.
Піковий попит і мінімальні резерви: які ризики це створює для ринку пального України
Ситуація зі світовими запасами пального стала значно складнішою, ніж навесні 2026 року. На тлі пікового попиту на нафтопродукти та мінімальних накопичених резервів зростають потенційні ризики для імпорту в Україну. Про це у подкасті «Що з економікою?» заявив директор консалтингової групи «А95» Сергій Куюн.
За словами експерта, глобальний ринок пального увійшов у фазу підвищеної турбулентності через істотне скорочення складських запасів. «Навесні запаси пального були високими, а споживання — низьким. Сьогодні все навпаки — попит захмарний, а запаси мінімальні. Їх просто “з’їли” навесні. Кінця цій історії поки що не видно», — зазначив Сергій Куюн.
Він також наголосив, що в умовах глобального дефіциту європейські країни-сусіди передусім захищають власні внутрішні ринки. Під час різких стрибків цін навесні Польща, Румунія та Молдова тимчасово обмежували експорт пального, що ускладнило логістику для українських імпортерів.
Окремо експерт звернув увагу на прогнози на серпень. За наявною інформацією, польські постачальники планують скоротити обсяги експорту пального в Україну на 20–30%. На тлі цього українським трейдерам доведеться шукати додаткові шляхи диверсифікації напрямків та джерел постачання, аби уникнути локальних дефіцитів.
У яких країнах ЄС найбільше українців із тимчасовим захистом
Наприкінці травня 2026 року в країнах Європейського Союзу статус тимчасового захисту мали 4,38 мільйона громадян, які виїхали з України через повномасштабну війну. Упродовж місяця цей показник збільшився на 7 795 осіб, або на 0,2%. Такі дані оприлюднила статистична служба Євростат.
Більше половини всіх статусів тимчасового захисту, наданих у ЄС, зосереджено у трьох країнах. Найбільше українців прийняла Німеччина — 1 283 270 осіб, що становить 29,3% від загальної кількості. Далі йдуть Польща — 967 505 осіб, або 22,1%, та Іспанія — 267 400 осіб, або 6,1%.
У травні збільшення кількості українців зафіксували у 22 з 26 країн об’єднання, щодо яких були оприлюднені дані. Найбільше зростання показала Італія, де кількість осіб зі статусом тимчасового захисту збільшилася на 6 250, або на 15,3%. Також приріст спостерігався в Німеччині (+3 610) та Іспанії (+2 295).
Водночас у чотирьох країнах ЄС кількість українців із таким статусом скоротилася. Найбільше зменшення аналітики зафіксували в Болгарії — мінус 12 345 осіб, або 14,8%. Також відтік був у Польщі (-3 750) та Франції (-665).
Якщо оцінювати співвідношення кількості біженців до чисельності місцевого населення, тобто навантаження на тисячу жителів, перші позиції посідають Словаччина — 26,8, Польща — 26,5 і Кіпр — 25,9. У середньому по Євросоюзу цей рівень становить 9,7 на тисячу осіб.
За інформацією Євростату, понад 98,5% усіх отримувачів тимчасового захисту в ЄС — це громадяни України. Серед них 43,4% становлять дорослі жінки, 26,8% — дорослі чоловіки, а 29,8% — неповнолітні.
Правовою основою перебування українців у Європі залишається рішення Ради ЄС від 4 березня 2022 року. Раніше Європейська рада вирішила продовжити дію цього механізму до 4 березня 2027 року.
«За оцінками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), навіть у разі завершення бойових дій понад половина українських біженців можуть залишитися в Європі після завершення дії офіційного статусу тимчасового захисту», — нагадують аналітики.
Повоєнні вибори в Україні: які виклики створює голосування громадян за кордоном
Перші повоєнні вибори в Україні можуть виявитися одними з найскладніших в історії держави. За час повномасштабної війни мільйони українців змінили місце проживання або виїхали за кордон, а відомості Державного реєстру виборців потребують оновлення. Тема виборів регулярно порушується як в Україні, так і за її межами. Водночас залишається відкритим питання, чи зможуть проголосувати всі, хто має на це право, якщо вибори відбудуться найближчим часом. Окремо постає питання участі у голосуванні українців, які перебувають за кордоном, а також тих, хто тримає лінію фронту. Чи має суспільство та влада відповіді на ці запитання, з’ясовували експерти громадянської мережі “ОПОРА”, які опитали українців за кордоном щодо готовності повернутися для голосування, повідомляє журналістка Валентина Захарчук.
За результатами дослідження ОПОРИ, 72% опитаних українців із півтори тисячі готові повернутися в Україну лише після покращення безпекової ситуації. Крім того, значна кількість громадян нині не проживає за місцем своєї реєстрації. Як зазначила консультантка громадянської мережі “ОПОРА” в Рівненській області Вікторія Черуха, чверть усього населення України має досвід вимушеного переміщення, спричиненого не економічними причинами, а базовими життєвими потребами. За її словами, найбільше це стосується Сходу — 41%, де тривають активні бойові дії.
Велика кількість українців за кордоном, а також люди з числа ВПО стануть серйозним викликом для влади під час організації повоєнних виборів. В ОПОРІ наголошують, що підготовку до волевиявлення потрібно починати вже тепер. Йдеться не про те, що вибори відбудуться найближчим часом, а про складність їх проведення. Наразі неможливо навіть точно підрахувати кількість потенційних виборців, оскільки дані Єдиного реєстру виборців застарілі та неоновлені. Керівник громадянської мережі “ОПОРА” в Рівненській області Андрій Токарський зауважив, що часу на належне оновлення та актуалізацію реєстру може не вистачити. За його словами, важливо не допустити ситуації, коли люди приходять на дільницю, показують документи, а їм відповідають, що вони не можуть тут проголосувати. Саме тому, додав він, було важливо дослідити, чи розуміють громадяни процедуру зміни виборчої адреси.
Опитування засвідчило, що приблизно половина українців знає, що таке реєстр виборців. Водночас лише 20% оновлювали там свою виборчу адресу. Серед причин, через які люди не користувалися цією можливістю або стикалися з перепонами, називали черги та списки. Йдеться про тих, хто вже раніше мав досвід участі у виборах. Вікторія Черуха також повідомила, що 33% не мають інформації про документи, які потрібні, або взагалі не мають зараз власних документів на руках.
Експерти громадянської мережі “ОПОРА” закликають українців перевіряти й оновлювати свої виборчі адреси. Це можна зробити на сайті Реєстру виборців України. Водночас слід пам’ятати, що під час дії воєнного стану в Україні законодавство забороняє проводити будь-які вибори. Наразі воєнний стан оголошено до 2 серпня 2026. Однак Верховна Рада переглядатиме його та знову продовжить.
Україна готує морську лінію ППО з дронів-перехоплювачів для захисту Півдня
Україна планує розгорнути в Чорному морі інноваційну лінію протиповітряної оборони на базі дронів-перехоплювачів. Нова система запускатиметься з морських платформ і має захистити Одесу та весь південний регіон від російських атак ще до того, як вони досягнуть берега. Про ці плани повідомив Президент Володимир Зеленський.
За словами глави держави, ключовим завданням нової системи буде нейтралізація повітряних загроз над акваторією до їхнього наближення до українського узбережжя. Безпілотники-перехоплювачі планують запускати з різних платформ, зокрема й з уже відомих українських надводних дронів.
Володимир Зеленський також нагадав про важливі досягнення українських морських безпілотників у Чорному морі. Саме завдяки цим розробкам вдалося витіснити російські військові кораблі, забезпечити стабільну роботу продовольчого коридору та навіть успішно збивати ворожі гелікоптери.
У перспективі український військово-морський флот має пройти докорінну високотехнологічну трансформацію. Очікується, що майбутній флот поєднуватиме традиційні кораблі та морську авіацію, надводні та підводні безпілотні апарати, технології штучного інтелекту, а також системи дистанційного керування операторами з берега.
Кремація в Україні: чому попит зростає, а система не встигає за змінами
В Україні впродовж останніх років помітно змінюється ставлення до способів прощання з померлими: дедалі більше людей схиляються до кремації замість традиційного поховання.
За даними експертів ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення», 53,5% опитаних українців позитивно ставляться до кремації, і цей показник стабільно зростає. Рівень підтримки різниться залежно від регіону, освіти та доходів. У великих містах, зокрема в Києві, він сягає 80,6%, у центральних областях становить 62,9%, а в інших регіонах коливається в межах 50%. На зміну ставлення впливають не лише світові тенденції, а й українські обставини.
Однією з причин є вартість. У середньому кремація коштує від 3000 до 12000 грн залежно від ритуальної атрибутики, форми поховання та додаткових послуг. Для порівняння, звичайне поховання обходиться від 15 000 до 35 000 грн. Водночас важливим чинником залишається гострий дефіцит місць на міських кладовищах. Міста збільшуються, а території традиційних цвинтарів майже вичерпані. До того ж підхоронення “труни в труну” заборонене санітарними нормами протягом 20 років.
Попри зростання попиту, інфраструктура залишається вкрай обмеженою. В Україні активно працюють лише три крематорії комунальної форми власності: Харків, Київ та Одеса. Через це мешканці більшості областей змушені перевозити тіла померлих за сотні кілометрів. Будівництво нових об’єктів у західних областях анонсували, але просувається воно повільно. У результаті ринок ритуальних послуг залишається глибоко монополізованим.
Однак перехід до кремації пояснюється не тільки браком територій і фінансовим прагматизмом. Відчутний вплив має і війна, яка змінює похоронні традиції. Повномасштабна війна в Україні докорінно змінює благоустрій громадян. Якщо раніше церемонії прощання спиралися на обрядовість, осілість і концепцію “сімейного гнізда”, то тепер вони часто стають коротшими, зокрема через страх обстрілів. Мільйони людей виїхали за кордон, а цілі регіони перебувають під окупацією або зазнають постійних обстрілів. За таких умов традиційна могила для багатьох стає або недосяжною розкішшю, або зоною ризику для життя.
Про це працівник похоронного бюро Osiris Роман Мельник розповідав виданню Le Monde, передає УНІАН. “У нас також є люди, настільки травмовані війною, що просять нас кремувати їхніх близьких за їхньої відсутності, без церемонії, бо бояться бути мішенями. У такому разі ми віддаємо їм урну, і це все”.
Ще одним чинником, який довго стримував розвиток кремації, були культурні упередження та релігійний консерватизм. Проте нині багато християнських конфесій дедалі частіше заявляють, що спосіб повернення тіла в першооснову не визначає спасіння душі. Представник Католицької церкви Ярослав Рудий у коментарі зазначає, що сьогодні кремація офіційно дозволена і не суперечить Божій науці. Прощання біля урни та літургійна молитва можуть відбуватися за всіма канонами. Церква також бере до уваги практичні виклики сучасності, зокрема ситуації, коли людина помирає далеко за кордоном і перевезення тіла стає майже неосяжним.
Водночас, як наголошує священник, визначальним залишається мотив родини: «Сама по собі кремація на воскресіння не впливає — ми все одно воскреснемо. Але якщо хтось цілеспрямовано обирає такий спосіб, бо заперечує віру у воскресіння мертвих, тоді церква не має права відправляти похоронну літургію».
Окремо обговорюється питання подальшої долі праху. Хоча в Європі поширена практика розвіювати попіл або зберігати урну вдома, Католицька церква такого не схвалює. Натомість вона закликає ховати урну в землю або розміщувати її в колумбарії: «Не є прийнятним розсипати прах по вулиці чи на річці — це не є виразом пошани до людини, яка мала несмертельну душу. Церква не заохочує тримати урну вдома, адже для цього є спеціально призначене, освячене місце…»
Подібної позиції дотримуються і в євангельському середовищі. Голова Департаменту освіти УЦХВЄ Віктор Вознюк зазначає, що традиційне поховання є частиною української культури. Водночас у країнах із дефіцитом землі, як наприклад, у Південній Кореї, кремація є звичною і для місцевих п’ятидесятників. За його словами, це не суперечить біблійним текстам: «Найважливіша — це душа. Писання каже, що ти порох і в порох повернешся, а під час Воскресіння Господь створить нове тіло. Зрештою, є чимало людей, які загинули в морі, але вони так само воскреснуть».
Релігійні громади також визнають складність нинішніх обставин, коли йдеться про перевезення праху з-за кордону або поховання загиблих військових. «Траурне служіння пов’язане із пам’яттю про людину, а не зі станом її тіла, яке в умовах війни може бути в різному стані. Тому у виняткових ситуаціях ми обов’язково проводимо служіння, виконуючи Боже повеління»…
У світі кремація вже давно стала не лише соціальною, а й екологічною нормою. У Японії її рівень перевищує 99%, у Чехії та Великій Британії — 70–80%. Крім того, поширюються «зелені поховання» з використанням біорозкладних урн, з яких згодом виростають дерева. Існують і інші способи поховання тіла, зокрема промесія та ресомація. Промесія передбачає перероблення тіла померлої людини на прах через заморожування з подальшим розколюванням на мікрочастинки завдяки вібрації. Ресомація — це розчинення тіла у спеціальному герметичному резервуарі під дією води, температури близько 160°C та лужного розчин.
В Україні ситуація ускладнюється законодавчою монополією. Закон дозволяє, щоб печі перебували виключно у комунальній власності, а це блокує прихід приватних інвестицій у розвиток такої інфраструктури. Цим нерідко користуються ритуальні бюро-посередники. Хоча сама державна послуга є недорогою, приватні агенції додають до фінального чека великі суми за транспортування тіла спецтранспортом з інших областей, черги та оформлення документів. Саме тому для жителя маленького міста кремація через такі націнки часто виявляється дорожчою за класичне поховання.
Гнучке підвезення школярів в умовах війни
В Україні планують оновити систему шкільних перевезень, щоб адаптувати її до умов війни та реальних потреб громад. Деталі цієї роботи посадовці обговорили під час зустрічі, повідомляє Osvita.ua.
Зокрема, йдеться про вдосконалення логістики підвезення дітей до шкіл у воєнний час. Водночас враховуватимуть формування мережі в межах реформи старшої профільної школи та потреби громад.
Очільник відомства Оксен Лісовий наголосив, що систему шкільних перевезень потрібно пристосувати до умов війни й реальних запитів громад. За його словами, це часто означає відмову від універсальних рішень, адже там, де небагато дітей, складний рельєф або вузькі дороги, стандартні великі автобуси не працюють.
“Нам потрібні більш гнучкі підходи, зокрема транспорт малої місткості, який дозволить ефективно організувати підвезення. Головне, щоб кожна дитина, незалежно від того, у якому регіоні чи місцевості вона проживає, мала можливість безпечно і регулярно діставатися до навчального закладу”, – заявив посадовець.
Польський волонтер Вінсент Мацієвський: допомога Україні та нові ініціативи
Польський волонтер Вінсент Мацієвський знову на Рівненщині, де передає десятки автівок для фронту. Це лише частина його допомоги, адже з початку повномасштабного вторгнення він регулярно постачає українським військовим транспорт, включаючи позашляховики, карети швидкої допомоги та автобуси. Вінсент має особисту історію, пов’язану з Україною, адже його тісна дружба з містом Дубно стала основою для його гуманітарних місій. Він вперше приїхав на Рівненщину 20 років тому, знайшовши тут друзів, через яких реалізовував гуманітарні проекти, передаючи громадам автомобілі та карети швидкої допомоги. Згадуючи свій перший візит до України, Вінсент розповідає про професора Чешлава Стобу, який, побачивши карети, пообіцяв допомогти з їх виготовленням. З початком війни його допомога стала більш цілеспрямованою: він активно шукає та відправляє автівки на передову. Він не боїться війни, але просить допомоги з перегоном автомобілів через свій вік. Дубенчанин Леонід Дудко згадує, як у 2014 році, під час війни на Донбасі, звертався до Вінсента за допомогою з формою для військових. Леонід також розповідає про щемливу історію, коли під час масового обстрілу Заходу він намагався переконати Вінсента залишитися в безпеці, але той відповів, що діти чекають на допомогу. Спочатку Вінсент сам привозив автомобілі, але тепер його друзі з Рівного зазвичай забирають транспорт на кордоні. Серед тих, хто не раз їздив по автівки, керівник заповідника «Дубенський замок» Леонід Кічатий, який також отримав три автомобілі від волонтера. Вінсент Мацієвський є одним із тих польських волонтерів, які мають велике серце і багато років допомагають українцям. Він зазначає, що Рівненщина стала для нього другою домівкою, і вже готує нову допомогу для військових у вигляді двох автомобілів.