Вихованець секції греко-римської боротьби із Березного Максим Соколюк здобув перемогу на чемпіонаті України серед юнаків U-17 у ваговій категорії 110 кг. Про це повідомили в Березнівській громаді. Змагання проходили з 10 по 13 березня у Рівному та зібрали найсильніших юних борців з усієї України. За результатами турніру Максим Соколюк отримав золоту нагороду. Завдяки своїй перемозі спортсмен увійшов до складу збірної України та буде представляти нашу державу на міжнародних змаганнях.
Позначка: боротьба
Військовий та син відзначені державними нагородами
48-річного військовослужбовця Петра Станіславовича Ловина з Вараської громади нагородили почесною відзнакою Президента України «За оборону України». Петро Станіславович проживає у селі Щоків. Він став на захист рідної землі 17 березня 2022 року та до сьогодні мужньо бореться за Україну. Служить у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. У цей же день донька Петра Станіславовича, також військовослужбовець, також отримала почесну нагороду за захист Батьківщини.
Кава як шанс на виживання: історія поліцейського з Рівного на сході України
Поліцейський з Рівного утримував бойову позицію на сході України майже півтора місяця. Він рятував побратимів від атаки ворожих дронів та сам неодноразово був мішенню ворога. Вижив у складних умовах війни та не втратив почуття гумору. Колишній інспектор з дотримання прав людини в ізоляторі тимчасового тримання, Циган, приєднався до стрілецького батальйону поліції на Торецькому напрямку. Він розповідає про момент, коли звичайна кава з другом врятувала життя. «Вже мали йти, тут він каже, давай ще кави поп’ємо. Заходимо до бліндажа, де маємо копати, буквально де ми копаємо, метра 3, де тільки шо був прильот перший, ще порохом чуть. Добре, що на 20 хвилин раніше не прийшли. Кава спасла», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. Під час евакуації одного з побратимів він зазнав поранення внаслідок удару ворожого дрона. Найбільше, каже боєць, він переживав не за себе, а за побратимів. Бували моменти, коли поранених бійців везли кілька кілометрів на тачці. Циган пригадує, як ризикуючи власним життям, разом з іншими захисниками шукали та виносили з поля бою поранених побратимів. «Наш побратим Барс та Писанка потрапили під ворожий обстріл. Просто коли ми йшли, то усвідомлювали, який там ризик був. Знайшли там возика, знайшли ноші, нам визначили, де його шукати. Кричали, кричали, в бліндажі не виявили. Виявили його в окопній лінії», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. На позиціях усі — як одне ціле. Коли поруч надійне плече побратима — страх відступає, ділиться Циган. Найдовший вихід з позиції тривав 41 день. Пригадує: сиділи днями голодні та холодні. Великим щастям на фронті для них була питна вода. «Обіцяють на ранок скинуть дроном воду, а як обично, то не получається, то погода не дозволяє, то не долетіли. Ну от і дивимся на 400 грам води на 4-5 чоловік, по глотку, по глотці. На другий день не має. Так і тягнули до наступного дня», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. Боєць зазначив: лише з бойовим виходом розумієш, що таке війна. Спогади тих страшних днів закарбуються назавжди в пам’яті. Адже найстрашніше — це втрачати побратимів. «Ми йшли і нам, як-то кажуть, дрони не дали змоги йти. Ми були в укритті. Після чого нам дали команду ”ви туда не йдете, приймайте другу позицію”. А вже на другий день ми узнаємо, що на ту позицію, на яку ми йшли, до хлопців прилетів каб і їх позицію повністю розібрали, хлопці загинули», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. Наразі Циган продовжує нести службу в стрілецькому батальйоні. За свою мужність та героїзм рівненський стрілбатівець отримав відзнаку «За збережене життя». Як додав боєць, згадка про сім’ю надає наснаги вижити на війні. Наразі має єдине бажання — аби нарешті закінчилася війна.
Кава як рятівник: історія поліцейського з Рівного на сході України
Сила духу, братерство та віра один в одному. Поліцейський з Рівного майже півтора місяця утримував бойову позицію на сході України. Рятував побратимів від атаки ворожих дронів та й сам неодноразово був мішенню ворога. Вижив у пеклі війни та не втратив почуття гумору. Мова про поліцейського на псевдо Циган. За його плечима — понад 20 років служби в органах внутрішніх справ. Останні 7 — був інспектором з дотримання прав людини в ізоляторі тимчасового тримання. Коли ж створився стрілецький батальйон — одразу долучився до його лав. Разом із побратимами тримали оборону на Торецькому напрямку. Циган пригадує момент, коли звичайна кава з другом врятувала життя. «Вже мали йти, тут він каже, давай ще кави поп’єм. Заходимо до бліндажа, де маєм копати, буквально де ми копаємо, метра 3, де тільки шо був прильот перший, ще порохом чуть. Добре, що на 20 минут раніше не прийшли. Кава спасла», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. Неодноразово Циган потрапляв під атаку ворогу. Під час евакуації одного з побратимів сам зазнав поранення внаслідок удару ворожого дрона. Та найбільше, каже боєць, переживав не за себе, а за побратимів. Бували моменти, коли поранених бійців везли кілька кілометрів на тачці. Циган пригадує, як ризикуючи власним життям, разом із іншими захисниками шукали та виносили з поля бою під ворожим вогнем поранених побратимів. «Наш побратим Барс та Писанка потрапили під ворожий обстріл. Просто коли ми йшли, то усвідомлювали, який там ризик був. Знайшли там возика, знайшли ноші, нам визначили, де його шукати. Кричали, кричали, в бліндажі не виявили. Виявили його в окопній лінії», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. На позиціях усі — як одне ціле. Коли поруч надійне плече побратима — страх відступає, ділиться Циган. Найдовший вихід з позиції тривав 41 день. Пригадує: сиділи днями голодні та холодні. Великим щастям на фронті для них була питна вода. «Обіцяють на ранок скинуть дроном воду, а як обично, то не получається, то погода не позволяє, то не долетіли. Ну от і дивимся на 400 грам води на 4-5 чоловік, по глоточку, по глоточку. На другий день не має. Так і тягнули до наступного дня», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. Боєць зазначив: лише з бойовим виходом розумієш, що таке війна. Спогади тих страшних днів закарбуються назавжди в пам’яті. Адже найстрашніше — це втрачати побратимів. «Ми йшли і нам, як-то кажуть, дрони не дали змоги йти. Ми були в укритті. Після чого нам дали команду ”ви туда не йдете, приймайте другу позицію”. А вже на другий день ми узнаємо, що на ту позицію, на яку ми йшли, до хлопців прилетів каб і їх позицію повністю розібрали, хлопці загинули», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. Наразі Циган продовжує нести службу в стрілецькому батальйоні. За свою мужність та героїзм рівненський стрілбатівець отримав відзнаку «За збережене життя». Як додав боєць, згадка про сім’ю надає наснаги вижити на війні. Наразі має єдине бажання — аби нарешті закінчилася війна.
Як працівник Рівненської АЕС пішов воювати: історія Богдана Радчука
Богдан Радчук, працівник Рівненської АЕС, став учасником повномасштабного вторгнення Росії. З 24 лютого 2022 року він долучився до 104 бригади тероборони ЗСУ «Горинь» 61 батальйону, разом з батьком Віталієм. Спочатку вони планували піти у військкомат, але швидко опинилися на передовій, захищаючи Бахмут та інші напрямки. Радчук пройшов шлях від командира взводу до командира роти, беручи участь у боях на Іванівському та Торецькому напрямках. Під час боїв він отримав два поранення, що призвели до 13 операцій, втрати слуху (відновлено лише 40% у одного вуха) та серйозних травм лівої руки. Попри тяжкість травм, він продовжував боротися за Україну, допомагаючи собі підтримкою родини, медичних працівників та колег. Після реабілітації він повернувся на Рівненську АЕС, де продовжує працювати, підтримуючи віру в перемогу та вдячність тим, хто віддає життя за Україну.