Позначка: військовий

У Рівному на ліцеї №19 відкрили меморіальну дошку загиблому Герою України

У Рівному на фасаді Рівненського ліцею №19 встановили меморіальну дошку на честь загиблого Героя України. Про це повідомив в. о. міського голови Рівного Віктор Шакирзян.

Захисник народився у Рівному та навчався у Рівненській загальноосвітній школі №19. Ще з дитинства він мріяв стати десантником, а після завершення школи спершу обрав військову службу.

У 2019 році, у віці 18 років, він підписав перший контракт і проходив службу в 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді у Львові. Протягом 2020–2021 років перебував у зоні проведення ООС. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України.

Побратими та рідні згадують його як людину, яка навіть у найскладніші моменти підтримувала інших і вірила у перемогу. Загинув захисник 19 березня 2022 року під час виконання військового обов’язку із захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Меморіальні дошки у закладах освіти Рівненської громади встановлюють у межах програми «Рівне – місто Героїв».

Військовий з Рівненщини помер у лікарні після тривалого лікування

12 березня у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону у Вінниці помер військовослужбовець із Рівненської області. Про це повідомили в Клеванській територіальній громаді. Йдеться про Артура Лазутчика, 1998 року народження, жителя селища Клевань. «Майже рік Артур боровся за життя після тяжкого поранення, родина плекала надію на його одужання, та на превеликий жаль серце Героя зупинилося»,— йдеться в повідомленні громади.

Рівненський військовий отримав почесні нагороди

Старший солдат Володимир Ларіонович Килюшик з Вараської громади отримав чергові почесні відзнаки — «За оборону України» від Президента України та нагороду «Хрест бойового братерства» від Всеукраїнського об’єднання «Країна». Про це повідомив міський голова Вараша Олександр Мензул. Раніше Захисник був відзначений медаллю «За стійкість та відвагу» від командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». Крім того, родина Володимира Килюшика отримала Лист-подяку від військової частини А0989, відзнаку «Золотий тризуб» від Міністра оборони України та нагрудний знак «Щит бойової доблесті» від командира військової частини А0989. Свій бойовий шлях Володимир розпочав 2 березня 2022 року. Відтоді він гідно виконує військовий обов’язок, демонструючи мужність, стійкість і вірність присязі.

Прощаються з Олександром Курсиком у Рівному

Серйозна втрата для Рівного. На майдані Незалежності попрощалися з Олександром Курсиком. Він був журналістом, депутатом Рівненської міської ради. А з перших днів повномасштабної війни став на захист України. Мав поранення. Перебуваючи вдома, його здоров’я різко погіршилося. Упродовж двох тижнів лікарі боролися за його життя. Та 26 лютого серце Олександра зупинилося назавжди. У нього залишились дружина та троє дітей.

На майдані Незалежності у Рівному особливо тихо. Сотні людей навколішки зустрічають Олександра Курсика — депутата Рівненської міської ради, журналіста, військовослужбовця і просто щиру, світлу людину. 26 лютого його серце зупинилося. Після перенесеного інсульту лікарі два тижні боролися за його життя. Рідні вірили, колеги чекали добрих новин, місто молилося. Та, попри усі зусилля медиків, врятувати його не вдалося. «На своєму шляху він зробив дуже багато доброго, позитивного. Це місто сьогодні, я думаю, знає і прийде вшанувати його пам’ять, дивлячись на ті сторінки у Фейсбуці, в Інстаграмі, всьому. Це була людина з великої літери. Я думаю, місто не забуде його добрих вчинків», — сусід Олександра Мирослав.

На центральній площі Рівного зібралися ті, хто знав Олександра з різних сторін. Для когось він був принциповим депутатом, який не мовчав і не відступав, коли йшлося про інтереси громади. Для когось — журналістом, що вмів ставити гострі запитання і знаходити правду. Захисником, який із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист нашої держави. А для багатьох — надійним другом, порадником, людиною з відкритим серцем. «Він був щирим, відвертим, завжди усміхненим, позитивним. З ним було приємно спілкуватися, на нього завжди можна було покластися у вирішенні якихось питань. Тому для міста Рівного це величезна втрата», — товариш Олександра Сергій Головня. Серед людей котрі прийшли віддати останню шану Олександру, його перша кураторка в університеті Ольга Мітчук. Вона згадує Олександра щирим, відданим, справжнім професіоналом та талановитою людиною, котрий завжди хотів та прагнув навчитися всього. «Нехай Господь прийме його до себе в обійми, а він з відтіля і надалі нехай захищає нас так, як воїн, воїн-герой. Людина, яка своїм серцем і душею, своїм тілом і розумом виборювала Україну. Я вірю, що все те, що почато ним, однозначно увінчається успіхом. Я вірю, що всі його шляхи життя, які розпочаті, продовжать його діти, продовжать його родина і сім’я», — куратор Олександра Ольга Мітчук. Під час прощання люди ділилися спогадами, обіймали одне одного, не стримували сліз. У словах, що звучали, було багато вдячності — за підтримку, за чесність, за небайдужість. «Знаю його дуже давно, тому що коли я починав свою таку публічну діяльність йому не було ще ще 20 років. Фактично виріс на моїх очах, завжди із ним були хороші стосунки, був завжди активним і така риса, сьогодні декілька раз про це здавали, абсолютно позитивна людина, завжди налаштований на позитивні речі, ніколи не обговорювалось такого поганого, завжди приходив. Такий і залишиться в пам’яті», — ексмер Рівного Володимир Хомко. 28 лютого для Рівненської громади стало днем болю. Болю за людину, яка жила активно, працювала для міста і залишила після себе помітний слід. «Завжди усміхнений, позитивний, в нього був такий козацький дух, він такий залишиться в моїй пам’яті. Вчора навіть вертався з відрядження і згадував, коли ми з ним крайній раз бачились. Це людина з великої букви, тому що він любив життя», — в. о. міського голови Рівного Віктор Шакирзян. Олександр Курсик пішов із життя 26 лютого. Упродовж двох тижнів медики боролися за його життя. Поховали захисника на кладовищі «Нове» на алеї Героїв. У нього залишились дружина та троє дітей. Вічна шана та пам’ять Олександру Курсику.

У Рівному відкРють меморіальну дошку Герою України

На фасаді Рівненського ліцею «Колегіум» встановлено меморіальну дошку на честь загиблого Героя України. Про це повідомили представники міської влади Рівного.

Максим Борщук народився 22 травня 1985 року в Рівному. Він навчався у ліцею «Колегіум». У 2002 році він вступив до Рівненського професійного ліцею за спеціальністю «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Після закінчення навчання Борщук працював в охоронній фірмі.

Захоплювався спортом, з дитинства займався футболом, грав за Рівненську область та виступав за низку команд чемпіонатів Рівненського району. У травні 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України.

Захисник мав кохану дівчину, але одружитися не встиг. 40-річний солдат Борщук Максим Васильович загинув при виконанні бойового завдання на Запорізькому напрямку 23 червня 2025 року.

Геномна інформація військових: Обов’язковий відбір зразків для ідентифікації загиблих

Під час воєнного стану відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців є обов’язковим. Йдеться про формування бази геномної інформації виключно для розшуку зниклих безвісти та ідентифікації загиблих. Про це повідомили в Міністерстві оборони України. «Використання геномної інформації для встановлення біологічної спорідненості чи батьківства законом не передбачене», — зазначили в Міноборони. Для відбору зразків застосовують простий і безпечний метод — забір клітин внутрішньої поверхні щоки (букального епітелію) за допомогою аплікатора. Процедура є неінвазивною та здійснюється відповідно до міжнародних стандартів. З 2025 року в системі оборонного відомства налагоджено повний цикл відбору та зберігання біологічних зразків військовослужбовців. Усі процедури проводяться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». Згідно з наказом Міноборони від 28 липня 2023 року № 438, державна реєстрація геномної інформації військовослужбовців здійснюється лише з двох підстав: для розшуку осіб, зниклих безвісти; для ідентифікації загиблих. У міністерстві також зазначили, що до Центру обліку геномної інформації регулярно надходять звернення від родичів військових, які не стосуються визначених законом завдань установи. Водночас у відомства відсутні законні підстави розглядати запити щодо встановлення спорідненості чи батьківства. Крім цього, продовжують роботу над нормативним врегулюванням процесів ідентифікації військовослужбовців за біометричними, зокрема дактилоскопічними, та стоматологічними даними.

Військовий Командир з Рівного Відшкодував Збитки Державі

Визнано вину та відшкодовано збитки державі. Йдеться про командира із Рівного, який використовував своїх підлеглих, аби ті будували йому будинок замість того, щоб виконувати службові обов’язки. Схема працювала доти, поки за справу не взялося ДБР. Досудове розслідування вже завершено. Не минуло і пів року, як поніс відповідальність за свої вчинки. Йдеться про військового командира із Рівного. Чоловік залучав підлеглих до будівництва свого будинку. Зрештою, ним зацікавилося ДБР, і командир відшкодував понад 3 млн гривень, які держава втратила внаслідок схеми. «Через такі дії держава зазнала збитків на понад 2 млн 700 тис. грн — саме стільки виплатили військовим, які фактично не виконували службові обов’язки. Під час досудового розслідування командир повністю визнав вину, відшкодував встановлені збитки та додатково перерахував 500 тис. грн на потреби ЗСУ. Його звільнили з посади та перевели до іншої військової частини», — речниця управління ДБР у Хмельницькій області Катерина Герасімук. Розпочалося усе в березні 2024 року. Командир розпочав будівництво приватного будинку у Львівській області. Щоб зекономити на найманих працівниках, він скористався роботою кількох підлеглих. До організації схеми також частково долучалися водій командира та юрист частини — вони закуповували та доставляли будівельні матеріали, узгоджували поточні питання. Серед них були військові, які до повномасштабного вторгнення працювали у сфері будівництва. Алібі кожному організатор забезпечив. Та щедро винагороджував за роботу. «Понад півтора року командир однієї із військових частин м. Рівне залучав трьох військових до будівництва власного помешкання у Золочівському районі на Львівщині. Натомість у документах зазначав, що ті нібито перебувають у частині та виконують бойові завдання. За це військові, окрім грошового забезпечення, отримували додаткові виплати. Разом з тим за таку «службу» не раз нагороджувалися грамотами», — речниця Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Юлія Шевченко. Втім, уже у вересні 2025 року працівники ДБР виявили двох військових безпосередньо на будівництві. Ще один підлеглий за місяць до обшуків самостійно вирушив на Сумщину для виконання бойових завдань. Згодом затримали і організатора.

Зник з життя колишній депутат Рівнеради Олександр Курсик

Пішов із життя колишній медійник, депутат Рівнеради та військовослужбовець Олександр Курсик. Про це ITV media group стало відомо із власних джерел. Олександр Курсик народився 1 жовтня 1985 року у селі Срібне в сім’ї військовослужбовця. Навчався у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті ім. акад. Степана Дем’янчука на факультеті масової комунікації та інформаційних технологій. Пацював директором зі стратегічного розвитку на ТРК «РИТМ». У 2010 році був обраний депутатом Рівненської міської ради. Олександр Курсик з перших днів війни став на захист України. Тоді він не афішував своє перебування на фронті, однак про це стало відомо після розповіді Міністерства оборони про те, як українські військові ракетними комплексами успішно знищують техніку окупантів. Командир розрахунку «Стугни» намагався приховати своє обличчя, але Олександра одразу впізнали земляки. У червні 2022 він отримав медаль “За військову службу Україні”. До слова, у 2016 році Олександр Курсик був в АТО. Коли повернувся, то пішов на військову кафедру НУВГП, яку успішно закінчив та отримав звання молодшого лейтенанта. Колектив ITV media group висловлює щирі співчуття родині. Світла пам’ять!

Героя України Присвоїли Після Смерті: Капітан з Рівного

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» присвоїли капітану Олександру Андрійовичу Подвишенному (посмертно). Відповідний Указ №142/2026 підписав Президент України В. Зеленський, сьогодні, 24 лютого. «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю: Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” ПОДВИШЕННОМУ Олександру Андрійовичу – капітану (посмертно)». Олександр Подвишенний народився 14 липня 1993 року у Рівному. Навчався в 11-й школі та Педагогічному ліцеї при РДГУ. Пізніше — в Острозькій академії за спеціальність «Літературна творчість». Під час навчання в аспірантурі Олександр досліджував творчість Уласа Самчука. Цікавився журналістикою: дописував у регіональних та всеукраїнських медіа, працював позаштатним кореспондентом газети «День». Паралельно писав вірші — у його доробку три поетичні збірки. У 2017-му стажувався у комітеті Верховної Ради України з питань оборони. Олександр проходив строкову службу в армії. Був учасником Революції Гідності, пізніше у складі Добровольчого українського корпусу брав участь в антитерористичній операції. Перед початком повномасштабного вторгнення долучився до лав територіальної оборони, був випускником «Вишколу капітанів». За словами дружини Олександра, захист України він називав своїм обов’язком, а оскільки під його командуванням була ціла рота — усвідомлював ще більшу відповідальність. Цінував своїх побратимів, був товариським, щирим, водночас принциповим та сміливим. До початку повномасштабного вторгнення чоловік вів активну громадську діяльність. Окрім поезії любив спорт, багато читав і подорожував. «Ніколи не здаватися в полон, ніколи не зрадити присягу українській Нації. Тоді, коли важко, коли безвихідь, коли немає надії — боротися і йти всупереч усім але. За нами наші родини, наша Батьківщина, все святе та недоторкане… Здобути, або не бути. Зі щитом, або на щиті. Шлях воїна — це йти до Кінця», — такі слова написав Олександр на своїй сторінці у соцмережі незадовго до останнього бойового виходу. На жаль, 30-річний капітан Олександр Подвишенний загинув 30 травня 2024 року під час виконання бойового завдання у Херсонській області. Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти. Захисника поховали 13 грудня 2025 року на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

У Рівному віднесуть до пам’яті Героя України Максима Кривцова

Рівнерада прийняла рішення назвати одну з нових вулиць у районі забудови вулиць Новодвірської та академіка Кримського ім’ям Героя України Максима Кривцова. Про це повідомив в.о. міського голови Рівного Віктор Шакирзян. Максим Кривцов брав участь у Революції Гідності, прослужив у зоні проведення АТО та з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно приєднався до Збройних сил України. Крім військової служби, він відомий як поет, фотограф і громадський діяч. 33-річний захисник загинув 7 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.