У Рівненському ліцеї №19 відкрито меморіальну дошку на честь Дениса Бабака, який загинув, захищаючи Україну. Про це повідомив в.о. міського голови Рівного Віктор Шакирзян.
Денис народився у Рівному, навчався у Млинові за спеціальністю «Рибальство та аквакультура» і працював на виробництві вікон у компанії Epsilon. Улітку 2022 року, отримавши повістку, Денис без вагань став на захист України. Пройшов навчання на Закарпатті та за кордоном. На запорізькому напрямку він загинув у червні 2023 року.
5 лютого відбувся обмін полоненими. Серед тих, хто повернувся з полону — уродженець Острозької громади, Данилишин Юрій В’ячеславович, родом із села Дерев’янче. Про це повідомив в. о. міського голови Острозької громади Костянтин Кирилюк.
Юрій — воїн, який ще з часів АТО став на захист України та має посвідчення Учасника бойових дій. З початку повномасштабної війни він був мобілізований, а з 28 травня 2022 року вважався безвісти зниклим. Лише в лютому 2025 року родина отримала звістку, що Юрій перебуває в полоні. Вдома на Героя чекали дружина та дві маленькі донечки, які проживають у місті Немирів Вінницької області. Чекали, вірили й не здавалися. Низький уклін Юрію за мужність і витримку. Слава Герою, який вистояв і повернувся до своїх рідних. До слова, 5 лютого під час обміну повернулися 38-річний та 39-річний жителі Рівненського району.
До повномасштабної війни він будував плани, жив за кордоном та ніколи не думав про кар’єру військового. Та вже за день до вторгнення повернувся додому і без вагань став на захист країни. Знайомтесь – це військовослужбовець із позивним Чех. До повномасштабної війни він жив і працював за кордоном. Ще у 2020 виїхав до Чехії – працював на будівництві, планував майбутнє і не думав, що цивільний одяг доведеться змінити на форму. Згадує, що повернувся в Україну за день до вторгнення ворога і рішення служити прийшло саме. Чоловік додає : про військову службу раніше навіть не замислювався. Та рішення піти до війська було не про кар’єру. Каже :мотивацію мав одну: щоб рідні не бачили війни і щоб бойові дії не дійшли до його дому. За свій шлях Чех мав декілька ротацій. Починав з Донецького напрямку. Був і піхотинцем , і старшим водієм. Зараз ж навчає новобранців. Чех ділиться: були тяжкі моменти, обстріли, втрати побратимів. Та пригадує і щасливі . На війні чоловік знайшов собі справжнього друга. Після війни військовослужбовець із позивним Чех мріє повернутися до мирного життя, де на нього чекають рідні та песик. А поки – залишається на службі, щоб усе це стало можливим.
У важкий час для нашої країни, захищаючи незалежність України, загинув Андрій Піддубний, житель села Зоря Рівненської області, народився в 1979 році.
Андрій був призваний на службу 16 серпня 2025 року. Три місяці, з 22 жовтня 2025 року, його вважали зниклим безвісти. Після завершення ідентифікаційних процедур було підтверджено його загибель в боях.
Мешканці Зорянської громади проводять вшанування пам’яті Героя. Заплановані такі заходи:
Зважаючи на проведення заходу на площі Володимира Плютинського, з 9:00 до 10:30 буде тимчасово обмежено рух транспорту. Доступ до площі забезпечений лише для маршрутного транспорту, просяться жителі припаркувати свої автомобілі, щоб не перешкоджати проходженню траурного кортежу.
Руслан Гапонюк, військовослужбовець з Дубенщини, загинув під час бойових дій, і його родина мріє про нагороду, яка б відобразила його героїзм. Чоловік, народившись у селі Молодаво Друге, став стрільцем-зенітником у 72-й окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У 2022 році він приєднався до лав Збройних Сил України, а в серпні 2024 року загинув у Донецькій області, захищаючи нашу землю.
Родини загиблого просять присвоїти Руслану Гапонюку звання Героя України (посмертно). Вони запевняють, що він був вірним присязі, проявив безмежну любов до України та мужність, що вимагає пошани. Похорон відбувся 10 листопада 2025 року у селі Привільне.
Підтримка ініціативи про надання звання Героя здійснюється через електронну петицію, доступну за посиланням.
У Рівному на фасаді Рівненського ліцею №13 встановлено меморіальну дошку на честь загиблого захисника України, Руслана Вітрука.
Руслан Вітрук народився у 1979 році в Рівному. Він закінчив ліцеї №12 та №13, а також здобув професію столяра у ВПУ №1, працюючи на підприємстві «Акорд-С». У січні 2023 року його призвали на службу до Збройних Сил України.
Не зважаючи на відповідальність за маленьку доньку, Вітрук рішуче вирішив захищати державу. Він загинув 7 лютого 2024 року на Донецькому напрямку, після понад року перебування в списках зниклих безвісти.
