У Рівненському ліцеї №19 відкрито меморіальну дошку на честь Дениса Бабака, який загинув, захищаючи Україну. Про це повідомив в.о. міського голови Рівного Віктор Шакирзян.
Денис народився у Рівному, навчався у Млинові за спеціальністю «Рибальство та аквакультура» і працював на виробництві вікон у компанії Epsilon. Улітку 2022 року, отримавши повістку, Денис без вагань став на захист України. Пройшов навчання на Закарпатті та за кордоном. На запорізькому напрямку він загинув у червні 2023 року.
20 лютого в Україні вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні. Саме цього дня згадують подвиг тих, хто віддав життя за незалежність та суверенітет держави під час трагічних подій 2014 року. У Рівному відбулися пам’ятні заходи з нагоди цієї дати. 20 лютого 2014 року — один із найтрагічніших днів в історії сучасної України. Саме цього дня на вулиці Інститутській у Києві пролунали постріли, які забрали десятки життів учасників мирного протесту. Ці події стали кульмінацією Революції Гідності та назавжди змінили хід історії. У День пам’яті Героїв Небесної Сотні мешканці Рівненської громади зібралися біля муралу героїв Небесної Сотні, щоб покласти квіти та схилити голови у скорботі. Серед присутніх — рідні загиблих. Вони прийшли, аби ще раз згадати найдорожчих людей, чиї життя обірвалися заради свободи України. Серед них Вікторія Опанасюк. Вона втратила чоловіка та батька п’ятьох дітей. 20 лютого 2014 року він загинув від прямого влучання кулі в серце. Для родини цей день не просто дата, а глибока рана, яка не гоїться роками. «Мені подзвонив Майдан СОС і сказав, що, будь ласка, Ви Вікторія. Я кажу, так, присядьте, будь ласка, і в той момент я зрозуміла, що це правда. І таким чином я дізналася, що мій чоловік загинув. Куля влетіла зверху, пробила йому легені, серце, і вилетіла ззовні, вибивши йому ключицю. Я думаю, що смерть була миттєва», — дружина Валерія Опанасюка Вікторія Опанасюк. Щороку 20 лютого Україна схиляє голови перед Героями Небесної Сотні. Тими, хто заплатив найвищу ціну за право країни бути вільною. «Щоб пам’ятав кожен про їх подвиг. Вони віддали найцінніше — це своє життя. В цей день також в наших закладах, бібліотеках, відбувається ряд заходів, виставок, тематичних заходів із вшанування героїв саме сьогодні, 20 лютого, Дня Героїв Небесної Сотні», — начальниця управління культури і туризму Рівненської міської ради Анна Мосійчук. 20 лютого — це не лише день скорботи, а й нагадування про відповідальність кожного з нас перед подвигом тих, хто віддав своє життя за майбутнє України. Володимир Дальський, зараз начальник служби військового капеланства 21-го армійського корпусу, 12 років тому брав активну участь в подіях Майдану. Пригадує дні з 18 по 20 лютого. «Я чесно скажу, в певний момент сумнівався, що цілим доживу до ранку, скажімо так. Але, скажімо так, сталося диво насправді. Тобто Майдан тоді встояв, хоча зараз не так багато людей усвідомлюють, наскільки була та тонка нитка, яка відділяла нас від поразки. Тобто це насправді все сталося дивом божим», — начальник служби військового капеланства 21-го армійського корпусу Володимир Дальський. Додає: Україна готова і надалі стояти та боротись за своє. «Якщо людина на своєму місці може до кінця захищати свої принципи, свою країну, то ніяка техніка не може цих людей подолати, скажімо так. Тобто ми в цьому плані дуже сильні психологічно і на багато краще організовані», — начальник служби військового капеланства 21-го армійського корпусу Володимир Дальський. Мирні жителі 12 років тому вийшли без зброї проти свавілля влади, але з гідністю. Вони не шукали слави — вони шукали правду і волю. І прийде час, коли один скаже: «Слава Україні!», а мільйони відповідатимуть: «Героям слава!».
У Рівному відбулися масштабні змагання з кікбоксингу, присвячені пам’яті загиблих воїнів-спецпризначенців. Протягом двох днів на базі двадцять третього ліцею проходив відкритий чемпіонат області з кікбоксингу WAKO, а також відкритий чемпіонат Рівного серед новачків “Перший крок”. Близько двох сотень кікбоксерів з Рівненщини, Тернопільщини та Житомирщини виступали на рингу та татамі. У змаганнях визначалися переможці, яких планується відібрати для представлення області на всеукраїнському рівні. Віцепрезидент федерації WAKO в Рівненській області повідомив, що кікбоксинг сприяє фізичному та моральному вихованню молоді. В рамках змагань було здобуто 72 золоті медалі, а також 10 медалей у чемпіонаті серед новачків “Перший крок”.
На площі Героїв Майдану у Здолбунові планується встановити інсталяцію. Це рішення було прийнято на засіданні виконавчого комітету. Проєкт ініційовано рідними загиблих Героїв громади, надихнувшись роботами учнів та педагогів місцевих закладів освіти. У розробці детального варіанту взяв участь відомий коваль Сергій Торуля. Інсталяція стане символом шани та пам’яті про захисників. Фігура янгола, що тримає небо, уособлює вдячність, а звук передзвону гільз нагадуватиме про те, що наші бійці поруч, доки ми їх пам’ятаємо.
У Здолбунові та Костополі відзначили родини загиблих бійців, які захищали Україну. Про це повідомили в громадах. Медаллю Міністерства оборони «Захиснику України» нагороджено здолбунівчанина Олександра Воробйова. У Костополі Посмертний орден «За мужність» ІІІ ступеня загиблому Юрію Романовичу вручено його мамі Аллі Романович, а орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено Андрія Якимчука — нагороду отримала його дружина Марія Якимчук. Указ Президента про відзначення Юрія Романовича та Андрія Якимчука підписано 11 листопада 2025 року. У Здолбунові також вручали нагороди рідним інших бійців. Медаллю «Захиснику Вітчизни» відзначено Сергія Бабича, нагрудним знаком «Комбатанський хрест» — Олександра Савіцького та Андрія Гладкова, орденом «За мужність» ІІІ ступеня — Михайла Зайця.
Рідні загиблого військовослужбовця Збройних Сил України Ярослава Куришка просять присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно). Відповідну петицію вони зареєстрували на сайті електронних петицій офіційного представництва Президента України. Куришко Ярослав Русланович (позивний «Кожаний»), 09.02.1994 р. н., солдат-кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Ярослав розпочав військову службу у 2012–2013 роках у 101-й окремій бригаді Генерального штабу Збройних сил України, проходячи строкову службу. Після її завершення він свідомо вирішив залишитися у лавах армії та у 2013 році підписав контракт, присвятивши своє життя захисту України. У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, Ярослав («Кожаний») разом зі своїм підрозділом вирушив у зону АТО. Він мужньо брав участь у запеклих боях у Степанівці Донецької області та на Арабатській стрілці. 8 серпня 2014 року під час виконання ударно-пошукових дій батальйонно-тактичної групи 30-ї ОМБр у селищі Побєда Новоайдарського району Луганської області, Ярослав («Кожаний») загинув, віддавши своє життя за захист суверенітету та територіальної цілісності держави. «Він проявив надзвичайну мужність та вірність військовій присязі. Його вчинок є прикладом безстрашності та патріотизму, який надихає побратимів та майбутні покоління українців. На знак гідної пам’яті та визнання його героїзму, прошу присвоїти Куришко Ярославу Руслановичу (позивний «Кожаний») звання Героя України (посмертно)», — написала у петиції сестра загиблого Ірина Куришко. Підписати петицію можна за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/259224
Важлива дата. Сьогодні світ вшановує пам’ять мільйонів євреїв, які загинули внаслідок нацистського режиму під час Другої світової війни. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту припадає на 27 січня. Саме цього дня у 1945 році війська Першого Українського фронту звільнили найбільший нацистський табір Аушвіц-Біркенау в польському місті Освенцім. Офіційно пам’ятну дату було встановлено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 2005 році. Страшна трагедія. Щороку 27 січня, у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, світова спільнота згадує єврейський народ, який зазнав геноциду з боку нацистського режиму. Протягом Другої світової війни нацисти на чолі з Адольфом Гітлером вбили близько шести мільйонів євреїв. З них півтора мільйона загинули на території сучасної України. В урочищі Бабин Яр, що знаходиться у Києві, за різними підрахунками було розстріляно від сімдесяти до ста п’ятдесяти тисяч людей. Серед них євреї, роми, радянські військовополонені, українські націоналісти тощо. У листопаді 1941 року 17 тисяч євреїв були розстріляні в урочищі Сосонки на Рівненщині. «Йдуть люди на роботу, вони вивозили людей за місто і розстрілювали, а євреї надіялися, що це десь на примусові роботи вивезли та залишили. Євреї спочатку думали, що це трудові табори. Такий самий голокост зараз проходить, російська армія на тих територіях, які зараз окуповані знищує українців, тому голокост ніде не пропав, методи німців зараз перейняли росіяни», — історик, керівник арт-кластеру Острозької академії Микола Бендюк. До початку Другої світової війни євреї становили близько 70% населення Рівного. Після окупації міста нацисти збирали персональні дані євреїв, змушували носити розпізнавальні знаки, переслідували та заохочували вороже ставлення з боку представників інших національностей. На території Рівненщини німецькі війська проводили масові розстріли єврейського населення. «У мене в руках наразі жилетка та дитяче взуття, яке було знайдене на місцях масових розстрілів саме на території Рівненщини. Вони були там знайдені та згодом передані нам до музею на зберігання. Це свідчить про те, що жертавами ставали масово і діти», — т. в. о. відділу історії нового та новітнього часу Рівненського обласного краєзнавчого музею Аліна Корольова. У грудні 1941 року окупаційна влада створила рівненське гетто. На контрольованій території німецькі війська утримували декілька тисяч євреїв. У липні наступного року гетто було ліквідоване. Євреїв вивозили групами та розстрілювали у лісах поблизу Костополя та інших населених пунктів. У 2019 році на місці, де знаходилося рівненське гетто, встановили пам’ятний знак. «Його зроблено у формі залишку стіни, такого собі осколку, що символізує той стан єврейської громади, яка пережила Другу світому війну у Рівному. Менора у вікні пам’ятника — це релігійний символ юдоїзму, адже більшість євреїв до Другої світової війни були релігійні», — кандидат історичних наук, дослідник локальної історії нацистської окупації Петро Долганов. 27 січня 1945 року війська Першого Українського фронту звільнили найбільший нацистський табір Аушвіц-Біркенау у польському місті Освенцім. Пізніше союзні війська продовжували звільняти й інші концтабори. У травні 1945 року нацистський режим був повністю повалений.
