Позначка: війни

Затримка з операцією: Ветеран чекав місяці на лікування бойових ран у Рівненській області

Ветеран з Острога, Юрій Ходзюк, зіткнувся з серйозними затримками у лікуванні після отримання бойових ран біля Авдіївки. Двома тижнями до того, як його було оперативно госпіталізовано до Здолбунівської міської лікарні, він чекав на хірургічне втручання. Операція, необхідна для усунення інфекційного ураження кісткової тканини (остеомієліту) в ділянці колінного суглоба, де встановлено ендопротез, була проведена лише на 15-й день перебування в лікарні.

Пацієнт розповів, що його постійно переносили терміни операції, аргументуючи це напруженістю графіку та необхідністю розмежування чистої та гнійної хірургії. Лікарі часом змінювали рекомендації щодо харчування, створюючи додаткові труднощі для пацієнта.

Здолбунівська лікарня пояснює затримки завантаженістю відділення та пріоритетним підходом до лікування, враховуючи складність випадків з кістково-гнійною інфекцією. Лікарі підкреслюють, що перед оперативним втручанням проводять додаткові обстеження, щоб у разі можливості уникнути операції та зберегти протез, але графік операцій складений заздалегідь.

Операцію наклали 16 січня, після 15 днів перебування ветерана в лікарні. Зараз Юрій Ходзюк продовжує лікування у Здолбунівській міській лікарні.

Воїн з Рівненщини знайшов тіло американського добровольця під Бахмутом

Олексію Дейнеку, 35 років, з Рівненщини, довелося пережити неймовірні випробування під час російсько-української війни. Його історія почалася з пошуку тіла американського добровольця Джеріко Скай Магаллона, загиблого під Бахмутом. Дейнек, який у березні 2014 року пішов добровольцем на фронт, працював на зенітно-ракетній установці та пройшов бої в Луганській області, зокрема в Лисичанську, Сіверську та Красному Лимані. Його історія зустрічі з Магаллоном розпочалася, коли Дейнек, виконуючи завдання розвідки, виявив тіло американця, лежачи у корчах біля Бахмута.

Згідно з розповіддю Дейнека, після пошуків та евакуації тіла він дізнався, що Магаллон загинув, і його родину повідомили про можливість поховання в США. Дейнек, незважаючи на важкий стан, отриманий під час поранення, висловив бажання допомогти родині загиблого. Він зізнався, що мав серйозне поранення у червні 2024 року, коли його зачепило розвідувальним дроном.

Евакуація тіла Джеріко Скай Магаллона, після поранення Дейнека, була здійснена медичною службою, де були американські лікарі. Під час евакуації, допомагав йому військовий капелан, який продовжував надавати підтримку Дейнеку та його родині. Після тяжких поранень та тривалого лікування у госпіталях, Дейнек був визнаний обмежено придатним та звільнений із Збройних Сил України.

З дружиною та донькою, яку він вперше побачив після війни, Дейнек зараз мешкає в Костополі, де часто спілкується з побратимами та військовим капеланом. Його історія стала прикладом мужності, самопожертви та відданості Україні.

Рівненський Герой Андрій Піддубний загинув в обороні України

У важкий час для нашої країни, захищаючи незалежність України, загинув Андрій Піддубний, житель села Зоря Рівненської області, народився в 1979 році.

Андрій був призваний на службу 16 серпня 2025 року. Три місяці, з 22 жовтня 2025 року, його вважали зниклим безвісти. Після завершення ідентифікаційних процедур було підтверджено його загибель в боях.

Мешканці Зорянської громади проводять вшанування пам’яті Героя. Заплановані такі заходи:

  • 09:30 – Живий коридор шани від Зорянського закладу дошкільної освіти до центральної площі села.
  • 09:40 – Церемонія прощання на площі Володимира Плютинського.
  • Потім траурна процесія вирушить до Свято-Духівського храму та місцевого кладовища, де відбудуться похоронні обряди.

Зважаючи на проведення заходу на площі Володимира Плютинського, з 9:00 до 10:30 буде тимчасово обмежено рух транспорту. Доступ до площі забезпечений лише для маршрутного транспорту, просяться жителі припаркувати свої автомобілі, щоб не перешкоджати проходженню траурного кортежу.

Трагічна втрата: Рівненські захисники загинули в боях на Донеччині

Підтверджено загибель трьох військовослужбовців з Рівненщини, які вважалися зниклими безвісти. Це сержант Сергій Дідич, старший сержант Олександр Колесеня та старший солдат Валентин Мельник.

Сергій Дідич (1983 р.н.) був добровольцем і пішов на фронт на початку повномасштабного вторгнення. Він працював експедитором, водієм, таємно говорив про війну, щоб не турбувати родину. 9 грудня 2024 року загинув у бою на Донеччині. Тіло воїна було ідентифіковано за допомогою ДНК-експертизи, та передано рідним для поховання на кладовищі у Здолбунові-2. Він залишив дружину та трьох дітей.

Олександр Колесеня (1978 р.н.) був випускником Дубровицької школи та СПТУ №6. Він служив командиром відділення кулеметного взводу. 16 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання. Помер у Курській області, ідентифіковано за допомогою ДНК.

Валентин Мельник (1979 р.н.) спочатку проходив військову службу в 2018-2021 роках в зоні АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення знову став на захист України. 17 листопада 2024 року загинув у Донецькій області, несучи поранення, несумісні з життям. Він був навідником-оператором, нагороджений медалями за бойову участь. Його поховають у Здолбунові-2, де чекали на нього батьки, сестри та брати.

Телеканал «ITV media group» висловлює глибокі співчуття родинам загиблих героїв.

Герої Рівненщини: Як поліцейські вистояли під шквальним вогнем та стали прикладом мужності

Двоє поліцейських стрілецького батальйону поліції Рівненщини, на прізвиsce “Барс” та “Писанка”, несуть службу на одному з найважливіших напрямків фронту – Краматорському, Донецькій області. Їхня історія – це історія витримки, командного духу та беззастережної відданості службі.

На початку місяця, виконуючи бойові завдання, вони опинилися в епіцентрі масованого обстрілу з боку ворожих FPV-дронів. Під час виходу з укриття, бійці потрапили під натиск, зазнали тяжких поранень та втратили власну апаратуру.

  • Під час бою бійці отримали відкриті та закриті переломи кінцівок.
  • Бійці надали один одному допомогу, використовуючи аптечку, що була на той час знищена.
  • Очікування на евакуацію тривало більше 6 годин.

На щастя, операція з порятунку була успішно проведена. Допомогу прибули стрілбатівці з Одещини, які перемістили поранених до безпечного місця. Потім прибули медичні підрозділи першого батальйону, які евакуювали бійців за допомогою спеціалізованого медичного наземного роботизованого комплексу (НРК), який подолав 84 кілометри. Останній бійці отримали осколкові поранення.

Не дивлячись на тяжкі поранення, поліцейські не втрачають оптимізму та підтримують один одного, отримуючи підтримку від дружин, друзів та колег.

П’ять воїнів із Рівненщини загинули у зоні бойових дій

Згорьовані новини прийшли з Рівненщини: підтверджено загибель п’ятьох військовослужбовців, які вважалися зниклими безвісти. Це Сергій Була, Назар Панькевич, Василь Петренко, Анатолій Лопуга та Іван Кучер.

Сергій Була (1977 р.н.)

Сергій Ярославович Була загинув 19 лютого 2025 року в районі населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області, виконуючи бойові завдання у складі 47 окремої інженерної бригади. Раніше він працював майстром з берегоукріплення.

Назар Панькевич (1997 р.н.)

Назар Панькевич, народився 6 вересня 1997 року у селі Повча, загинув 15 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в Курській області. До повномасштабного вторгнення він проходив строкову службу в ЗСУ, а згодом служив солдатом з позивним «Волинь». Він був пиляром та мотористом-дизелістом.

Василь Петренко (1973 р.н.)

Василь Петренко, уродженець Вараша, загинув 10 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Новоєлизаветівка Покровського району Донецької області. Він виконував обов’язки механіка-водителя БМП, пройшовши службу в різних військових частинах, зокрема 4-й танковій роті та 42-й ОМБр.

Анатолій Лопуга (1973 р.н.)

Анатолій Лопуга, проживав у селі Переросля Дубенського району. Його загибель підтверджено ДНК-експертизою, що сталося під час бойових дій.

Іван Кучер (1994 р.н.)

Іван Борисович Кучер, народився 20 січня 1994 року у селі Перекалі, загинув 14 жовтня 2024 року, вважався зниклим безвісти. Він виконував посаду номера обслуги 2-го протитанкового відділення роти вогневої підтримки спеціального призначення.

Телеканал «ITV media group» висловлює глибокі співчуття родинам загиблих воїнів та пам’ятає їх як героїв.