Позначка: загибель

Підтверджено загибель десяти військовослужбовців. Свиридюка Юрія Богдановича із Здовбицької громади, Миколи Валерійовича Січкарука із Гощанщини, Чепури Олександра Вікторовича із Зарічненської ТГ, Олег Васильчука із Костополя, Свінтозельського Андрія Анатолійовича із Дубна, Кушніра Андрія Михайловича із Зорянської ТГ, Сергія Бондара із Крупецької громади, Олега Грибачева із Мирогощанської громади, Володимира Васильовича Гончарука із Здолбунівщини, Стельмаха Андрія Петровича із Дубровиччини. Про це повідомили у громадах. Свиридюк Юрій Богданович народився 7 січня 2006 року в с. Соснове. Його життя від самого дитинства було сповнене випробувань. Ще немовлям Юрій залишився без батьківської опіки. Та Господь подарував йому люблячу родину — Надію та Юрія Бойків, які стали для нього справжніми батьками. Юрій навчався у Мізоцькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті, а згодом здобув професію у Здолбунівському професійно-технічному училищі №2. Він мав прості й чисті мрії — працювати, жити, створити сім’ю, бути щасливим. З початком повномасштабної війни разом із родиною виїхав до Сполучені Штати Америки. Перед ним відкривалася можливість спокійної життя далеко від небезпеки. Та серце покликало додому. У листопаді 2024 року Юрій добровільно вступив до лав Збройні Сили України, обравши шлях Захисника. Він проходив навчання, ніс службу у складі 95-та окремієї десантно-штурмової бригади, виконував бойові завдання на Півдні та Сході України. Попри юний вік, був відповідальним, відданим, вірним присязі. 8 лютого 2026 року серце Героя зупинилося. Йому було лише 20… Боронячи українську землю від російських загарбників, загинув мешканець села Терентіїв — Микола Валерійович Січкарук. Із 27 вересня 2025 року Захисник вважався зниклим безвісти, проте ДНК-експертиза підтвердила його загибель. Йому було лише 29 років. Чепура Олександр Вікторович 01.01.1996 року народження, житель села Іванчиці. Олександр очолював самохідний мінометний взвод батальйону оперативного призначення в/ч 3045. Олег Васильчук народився 21 квітня 1969 року в Києві. Потім сім’я переїхала до Костополя. Олег навчався у школі №4 та у школі №5, після закінчення вступив до Рівненського інституту водного господарства та природокористування. Пройшов строкову службу, після армії перевівся на заочне відділення. У 1990 році Олег Васильчук одружився, у сім’ї народилися дві доньки. Чоловік займався підприємницькою діяльністю, працював за кордоном. У 2020 році Олег Васильчук підписав контракт про проходження військової служби у ЗСУ на посаді молодшого сержанта. Навчався на спеціаліста зв’язку. Командир відділення радіоелектронної боротьби Олег Васильчук, мужньо виконуючи військовий обов’язок, загинув 29 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іллінівка Краматорського району Донецької області. «Він був люблячим чоловіком, турботливим татом, дідусем і нашою опорою. Ми безмежно пишаємося ним і дякуємо за все. Нам дуже боляче, але він назавжди залишиться у наших серцях», — поділилася дружина загиблого Наталія. У воїна залишилися дружина, дві доньки, зять та онука, які його дуже любили й поважали. Свінтозельський Андрій Анатолійович народився 01 серпня 1985 року в Дубні. Навчався в Дубенській ЗОШ №1. Професійну освіту здобув у Дубенському професійно-технічному училищі за фахом “газоелектрозварювальник”, постійно працював над підвищенням кваліфікації. До війни працював у Чорнобильській зоні, зварював укриття над реактором. У вересні 2025 року був мобілізований до лав Збройних сил України. 40-річний старший стрілець-оператор штурмового відділення 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка загинув 25 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині. Андрій Кушнір народився і виріс у селі Грабів. Навчався у Зорянській загальноосвітній школі, згодом здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у Клеванському професійному училищі. Після строкової служби працював на підприємстві ОДЕК, був працьовитим і відповідальним — таким його знали колеги та односельці. Ще у 2014 році він став на захист України. А з перших днів повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю — 1 лютого 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Служив водієм ремонтної роти озброєння, сумлінно виконував обов’язки, підтримував побратимів, ніколи не відмовлявся у допомозі. 20 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зелений Гай Ізюмського району Харківської області Андрій загинув, захищаючи Україну. Сергій Бондар, 1981 року народження, проживав у селі Довгалівка Дубенського району. Чоловіка мобілізували до війська 5 вересня 2023 року. Він служив майстром екіпажу перехоплювачів БпЛА зенітної кулеметної роти. Старший солдат загинув 12 лютого 2026 року у місці дислокації підрозділу. Олег Грибачев народився 16 березня 1974 року та проживав у селі Липа Мирогощанської громади. Воїн пішов захищати Батьківщину в лави Збройних сил України. На жаль, життя Олега обірвалося 13 лютого 2026 року внаслідок серцево-судинної недостатності. Підтверджено, що 4 березня 2025 року під час виконання бойового завдання у Курській області рф загинув земляк Володимир Васильович Гончарук із Здолбунівщини. Йому назавжди 48 років. Після опізнання рідними підтверджено загибельстаршого солдата Стельмаха Андрія Петровича із Дубровиччини. Андрій народився 9 березня 1989 року в селі Орв’яниця. Він із перших днів війни став на захист рідної землі. У 2014–2015 роках брав участь в антитерористичній операції. З початком повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, був мобілізований до лав Збройних Сил України, а згодом продовжив службу за контрактом. За відданість державі та мужність був нагороджений відзнаками: «Учасник АТО» «Ветеран війни – УБД» відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» Телеканал «ITV media group» висловлює щирі співчуття родинам та розділяє з вами біль утрати. Герої не вмирають!