На стадіоні «Янтар» у Володимирці презентували майбутній мультифункціональний спортивний майданчик. Подія відбулася в рамках ініціативи «Вараський гарт» і зібрала представників обласної, районної та місцевої влади, ветеранів, захисників і захисниць, мешканців громади та всіх причетних до створення цього простору, про що поінформували у пресслужбі Вараської РДА. Ініціаторкою будівництва спортивного майданчика виступила Людмила Манзик, яка є мамою загиблого захисника Назара Омельчака. Вона прагнула вшанувати пам’ять свого сина через корисну для всієї громади справу. Назар Омельчак народився 5 лютого 2000 року у Володимирці, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Він відвідував місцевий дитячий садок «Казка», а 2015 року здобув освіту у Володимирецькому ліцеї «Колегіум». З дитинства Назар мріяв присвятити себе професійній військовій службі. У 2015 році він намагався стати курсантом військового закладу на Волині, проте через вроджену ваду серця, як зазначала його мама, отримав відмову. Проте це не зупинило його прагнення служити державі. Назар продовжив здобувати освіту у Володимирецькому ВПУ № 29, після чого працював електриком у Київському обленерго. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся в Україну і вже 25 лютого 2022 року долучився до лав 104-ї бригади. У липні 2022 року у віці 22 років Назар підписав контракт та продовжив службу у складі 101-ї бригади. Більш ніж півтора року він виконував бойові завдання на Сумщині, а також брав участь в евакуації поранених побратимів. Рідні та побратими згадують, що під час таких евакуацій йому неодноразово вдавалося вивозити військових із небезпечних зон без втрат. 9 березня 2024 року Назар Омельчак загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Вербове на Запорізькому напрямку у віці 24 років. За свідченнями побратима, його останніми словами були: «Все буде, Україна!». Надалі новий простір планується використовувати для занять дітей та молоді, організації тренувань, спортивних змагань і заходів. Важливим напрямом роботи стане розвиток адаптивного спорту та фізичної активності для ветеранів. Майданчик буде відкритим для захисників і захисниць, ветеранів, їхніх сімей та всіх жителів громади, слугуючи місцем для занять спортом, зустрічей та спілкування. Для громади цей об’єкт стане не лише спортивним майданчиком, а й місцем збереження пам’яті про Назара Омельчака через дитячий сміх, спорт, тренування та активне життя мешканців. Вічна пам’ять Назару Омельчаку та всім Захисникам і Захисникам України, які віддали життя за державу.
Позначка: пам’ять
У Рівному вшанували пам’ять Героя України Степана Чубенка: історія евакуйованої меморіальної дошки
У Рівному відбулося відкриття меморіальної дошки, присвяченої Степану Чубенку — шістнадцятирічному воротарю юнацької команди ФК «Авангард» із Краматорська. Юнак загинув від рук бойовиків так званої «ДНР», відмовившись зректися України. Про це поінформували у Рівненській обласній раді. Цю дошку було встановлено у 2016 році на фасаді краматорської школи №12. Після початку повномасштабного вторгнення військовослужбовці 3-го армійського корпусу евакуювали її з прифронтового міста, щоб убезпечити пам’ять про Героя. Наразі дошка тимчасово перебуватиме у Рівному. На церемонії вшанування пам’яті були присутні батьки загиблого, представники духовенства, військові, які врятували та доставили дошку, а також небайдужі громадяни. Степан Чубенко був активним учасником руху опору на Донеччині: він допомагав літнім людям під час обстрілів та зняв прапор так званої «ДНР» із міської площі. У червні 2014 року бойовики угруповання «Керч» затримали його через жовто-блакитну стрічку на рюкзаку. Після жорстоких катувань хлопця розстріляли за його відмову зректися України. У 2025 році Степану Чубенку було посмертно присвоєно звання Героя України.
Повернення Захисників: Історії героїв з Рівненщини
Підтверджено загибель військовослужбовців з Рівненщини, які вважалися зниклими безвісти. Про це повідомили у місцевих громадах. 17 липня 2024 року під час виконання своїх обов’язків у Донецькій області загинув Володимир Стасюк, житель села Великий Олексин. Мати чекала на свого сина протягом 1 року і 9 місяців, сподіваючись на його повернення. На жаль, ця надія була зруйнована важкою звісткою. Лише у квітні 2026 року підтвердилася його загибель. Володимир Стасюк народився 11 лютого 1988 року, навчався у Великоолексинській загальноосвітній школі, а після її закінчення служив в армії. У мирному житті працював у будівельній галузі. У Володимира залишилися близькі: мама Людмила Вікторівна, брат Микола та племінники. Валерій Миронов, який народився 4 вересня 1970 року у Жалині на Костопільщині, закінчив місцеву школу та здобув кілька робітничих спеціальностей. Він одружився, у сім’ї народилося двоє дітей. Разом з дружиною працювали за кордоном, спочатку на сільськогосподарських роботах, а потім на заводі в Польщі. Коли почалася повномасштабна війна, Валерій наполіг на поверненні додому, адже залишилася їхня донька. На початку березня 2022 року він вступив до лав ЗСУ. “Мій чоловік сказав, що не буде ховатися чи уникати служби, інакше ворога ніхто не зупинить. І пішов”, – згадує дружина Оксана. Валерія зарахували механіком-кулеметником у 251-му окремому батальйоні. Він служив на Чернігівщині та Харківщині, а згодом став навідником у 21-й окремій механізованій бригаді. Влітку 2024 року він приїздив у відпустку, допомагав з ремонтом у домі. Після повернення з відпустки його підрозділ перекинули на Курщину. “Кожного разу перед заходом на позицію чоловік дзвонив, ми спілкувалися. Востаннє він зателефонував вранці 21 грудня 2024 року, сказав, що має заходити на позицію. Це був його останній дзвінок. 31 грудня ми отримали сповіщення, що Валерій Миронов зник безвісти у Суджанському районі на Курщині”, – розповіла Оксана. Вона знайшла двох побратимів, які виходили з Валерієм на позицію. Вони розповіли, що вночі 22 грудня потрапили під ворожий вогонь, отримали поранення, але вижили. Що сталося з Валерієм, вони не бачили. “Я не вірила, що Валерій загинув. Ми завжди були разом. Коли слідча з Полтави зателефонувала про збіг ДНК-профілю, я сподівалася, що це не він. Але за ДНК та іншими ознаками, а також за речами, які були при ньому… Мені важко це усвідомлювати, але це він, мій чоловік”, – каже Оксана. У Валерія залишилися дружина, двоє дітей, мама, сестра та брат, який також служить. Владислав Харламов, народжений 10 жовтня 1993 року в Рівному, навчався у загальноосвітній школі №11, а потім здобув професію столяра у Вищому професійному училищі №1. Після навчання працював в охоронних фірмах, а згодом став менеджером з продажу автомобілів. У травні 2024 року Владислава мобілізували до Збройних сил України. “Він не ховався: отримав повістку і пішов на медкомісію. Був на навчаннях у Великій Британії, де отримав нагороду та іменний годинник. У Владислава було складне дитинство, вихованням займалася бабуся. Але він став хорошою людиною та добрим батьком для доньки. Захоплювався автомобілями та спортом, зокрема боксом”, – розповіла колишня дружина. На жаль, 30-річний солдат Владислав Харламов загинув 3 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Довгий час він вважався зниклим безвісти, і лише нещодавно його тіло було ідентифіковане та передане рідним для гідного поховання. У Владислава залишилися донька та колишня дружина. Телеканал “ITV media group” висловлює щирі співчуття родинам та розділяє з вами біль втрати. Герої не вмирають!
Рівне вшановує пам’ять загиблих героїв: акція ‘Світло пам’яті’
Учора на майдані Незалежності у Рівному відбулася мовчазна акція «Світло пам’яті», присвячена вшануванню пам’яті українських воїнів, які загинули, захищаючи незалежність та свободу України.
Віктор Шакирзян, виконуючий обов’язки міського голови Рівного, підкреслив, що «Світлові промені, підняті у небо, є символом шани та вдячності за героїчний подвиг наших захисників». Він висловив віру у світле майбутнє України та віддав данину пам’яті кожному загиблому Герою.
Акцію супроводжувала хвилина мовчання, під час якої присутні вшанували пам’ять полеглих воїнів.
Кікбоксерський Турнір у Рівному: Пам’ять Героїв та Молоді Таланти
У Рівному відбувся турнір з кікбоксингу WAKO, присвячений шануванню пам’яті загиблих спецпризначенців. Близько 200 спортсменів з Рівненщини, Волинської, Тернопільської та Хмельницької областей взяли участь у змаганнях, які проходили на рингу та татамі протягом трьох днів.
У центрі уваги були молоді боксери, продемонструвавши високий рівень підготовки та спортивний дух. Серед учасників був 14-річний Дмитро Малухін, який під керівництвом тренера Олексія Пашкова досяг успіху, ставши чемпіоном України та беручи участь у міжнародному турнірі. Також на рингу виступив Еміль Мірзоєв, багаторазовий чемпіон України та призер Кубка світу у вазі до 42 кг.
Організатори турніру підкреслюють важливість подібних заходів для розвитку патріотичних цінностей та створення можливостей для молоді. Голова Рівненської міської федерації кікбоксингу WAKO, Роман Кроль, зазначив, що ці змагання стали традицією, і закликає усіх охочих долучатися та демонструвати свій талант.
У Рівному відзначили пам’ять загиблих військових із ‘Меморіальним Хрестом’
У Рівному відбулася церемонія вручення почесних військових відзнак «Меморіальний Хрест» родинам загиблих воїнів, які віддали свої життя на найвідважніших ділянках фронту. Вручали нагороди родинам військовослужбовців 5-ї окремої штурмової Київської бригади, які брали участь у боях за Лисичанськ, Сіверськ, Вуглегірську ТЕС, Майорське та Кліщіївку.
До церемонії приїхали родини з Рівненщини та інших областей України. Особливо зворушливими були слова дружин загиблих, які розповідали про своїх чоловіків – відданих патріотів, які віддали життя за Україну.
Антоніна Моргун, дружина загиблого на Донецькому напрямку біля Кліщіївки у 2023 році, поділилася: «Він був дуже самовідданим і налаштований на перемогу. Його пам’ять житиме вічно». Лілія Яременко, дружина загиблого танкіста, який також брав участь в АТО та повномасштабній війні, додала: «Нам його дуже не вистачає».
Зазначимо, що нагороджено понад 15 родин. Ці «Меморіальні Хрести» – нагадування про ціну свободи та мужності українських захисників. Ветеран 5-ої окремої штурмової бригади Олександр Мурашов підкреслив, що бригада постійно пам’ятає про загиблих та планує продовжувати нагороджувати родин загиблих по всій Україні.
Рівняни вшанували пам’ять героїв 5-ї штурмової бригади
У Рівному відбувся урочистий обряд вшанування пам’яті військовослужбовців 5-ї окремої штурмової Київської бригади, які загинули під час бойових дій. Захід проходив у Свято-Покровському соборі.
Під час церемонії рідним загиблих воїнів були вручені «Меморіальні хрести». Воїни 5-ї штурмової бригади відзначилися бойовими заслугами, беручи участь у обороні таких об’єктів, як Лисичанський нафтопереробний завод, Сіверськ, Вуглегірська ТЕС, Майорське та Кліщіївка.