Сьогодні, 24 лютого, у Костополі відбулися урочистості, присвячені пам’яті загиблих у ході бойових дій. Мешканці міста вшанували пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну. «Це цвіт нації, у мене серце болить за моїм синочком, за хлопцями, я не можу дивитись», — мама полеглого Героя Марія Рудюк. Марія Рудюк втратила на війні сина. Сьогодні вона знову біля його портрету. Зі сльозами на очах пригадує як її син загинув у бою. «У нього день народження 1 грудня, 8-го грудня він був на позиції. серце не витримало і він помер на позиції», — мама полеглого Героя Марія Рудюк. Для родини Варман повномасштабна війна теж залишила відбиток. Син загинув на фронті. У день, коли 4 роки тому росія вторглася на територію України особливо важливо пам’ятати тих, хто віддав своє життя. «Важливо для того, аби їх пам’ятали, пам’ятали їхній подвиг, їхню силу, їхню мужність, їхнє бажання зробити, щоб країна була незалежна, щоб ми в цій країні жили вільно і наші діти жили вільно, і пам’ятали нащадки героїв», — мама загиблого Героя Наталія Варман. «Це дуже потрібно, щоб кожна людина знала героїв своїх, які віддали своє життя за незалежність та свободу нашої держави», — батько загиблого Героя Валентин Варман. Ці та ще багато родин зібралися на сьогодні у центрі міста. У 4-ті роковини початку великої війни у Костополі розпочали з молитви та вшанування пам’яті тих, хто віддав своє життя за Україну. Після панахиди розпочинається піша хода до центру Костополя. На майдані ще більш людно. Розпочинаються урочистості. Згадують усіх мешканців громади, які полягли за незалежність. Постійно лунають молитви. Жоден Герой не був та не буде забутим на території рідної громади. Крім цього, 24 лютого День молитви, відтак у Костополі провели молитовний сніданок, аби духовно об’єднатися та попросити у Бога допомоги. Зібралися представники різних конфесій та місцева влада. «По нашому християнському закону та звичаю перед якоюсь доброю справою чи засіданням, аби наша справа увінчалася успіхом та радістю, то завжди треба звернутися до Бога з молитвою», — протоієрей, благочинний Костопільського благочиння ПЦУ. «Тут це молитва за Україну, за те, щоб ми були як нація і віримо в перемогу і молимось за це, те що і тут відбулося», — пастор протестантської церкви Олександр Котяй. Давид Дідух наголошує у такий непростий для країни час молитва одне з тих, що об’єднує у духовній боротьбі. «Понад 60 років вже тривають молитовні сніданки на різних рівнях. У нас вже це не вперше відбувається, це втретє. Ми як християни маємо доносити точку зору, маємо молитися, маємо переслідувати християнські вартості. Тому цей захід до цього спонукає і взагалі ми всі як християнська країна хочемо, щоб нам саме Господь допоміг у цій боротьбі нашій і щоб наша країна ставала кращою і кращою», — секретар Костопільської міської ради Давид Дідух. Пам’ять ні про кого в цей день не буде стерта. Усіх, хто віддав своє життя та ті, що продовжують боротися за свободу пам’ятають завжди та згадують у молитвах.
Позначка: Молитва
Як Рівне підлаштувалося під нові воєнні реалії?
24 лютого. День, який змінив життя кожного українця. Початок повномасштабного вторгнення росії в Україну. Рівно чотири роки тому російська федерація здійснила збройний наступ на Україну та розпочала велику війну. З того дня Рівне стало тилом для тих, хто ховався від війни зі Сходу. 24 лютого 2022 року о 5 годину ранку пролунали перші сирени в столиці України. Почалося повномасштабне вторгнення росії в нашу державу. Люди стали масово виїжджати зі Сходу та Центральної частини України на Захід. Страх та паніка. Чималі черги утворилися біля банків, магазинів, АЗС та аптек. Ніхто не знав, що буде далі. Рівненська громада стала однією з тих, яка приймала внутрішньо-переміщених. «Коли пройшла оця перша хвиля переживань, турботи, до нас почали приїжджати внутрішньо переміщені особи. І ми були першими, хто їх зустрів. Якщо на 24 лютого в Рівненській громаді було 1610 таких людей, то практично вже до травня було 17 тисяч. Люди їхали: і Київська область, і Чернігівська область, і Макарівський район. Не було враження, що їде Схід, а їхала вся Україна», — директорка Департаменту соціальної та ветеранської політики РМР Олена Петрик. Того дня, пригадує Олена Петрик, рівняни згуртувалися як ніколи. Усі допомагали чим могли: волонтерили, приносили одяг, ліки та плели сітки. Багато людей йшло до центрів служби крові. Адже кожен розумів, наскільки це важливо. «Вже зареєструвалося 122 людини і ще в коридорі десь близько 25, а може навіть і більше людей. Зазвичай ми працюємо за графіком до третьої години, але сьогодні, звичайно, до останнього як то кажуть донора», — завідуюча відділом організації та методичного забезпечення Ніна Стиків. І хоч всі були налякані невідомістю, продовжували працювати задля спільної перемоги. Свої спогади за лютий 2022 року розповідає і пан Володимир. «За тиждень до початку вторгнення стало вже чітко зрозуміло, до чого іде. Як раз я був викладачем в університеті в Києві, але вирішив поїхати до свого рідного міста Чернігова, який, так виглядало, мало опинитися в оточенні. Чесно скажу, я боявся, що з дня на день це почнеться, і я не встигну. Я поїхав до рідного міста, щоб мобілізуватися, оскільки два майдани за спиною, пізно бігати від ворога», — начальник служби військового капеланства 21-го армійського корпусу Володимир. Задля безпеки населення на виїздах з Рівного встановлювали блокпости. Кожну автівку, яка в’їжджала в місто, перевіряли правоохоронці. Тоді до встановлення блокпостів долучилися і приватні підприємці. Усе вдалося зробити упродовж кількох годин. «До нас звернулась нацполіція, для того, щоб ми забезпечили ці блокпости. Ми їх встановили, швидко відреагували. Дуже дякую, хотілося б подякувати підприємствам, які дійсно розуміючи загрозу, яка нас очікує, вони швидко зреагували. Ми забезпечили їх перш за все — це блокпостами, це будівельні матеріали, такі блоки фундаментні. Доставили туди техніку», — секретар Рівнеради Віктор Шакирзян. З часом паніка спала. Рівняни навчилися жити в умовах війни. За кілька тижнів ажіотажу біля банків, магазинів та АЗС не було. Люди продовжували волонтерити та працювати, що роблять і на п’ятий рік війни. В згадку про тих, хто віддав своє життя за свободу України, та всіх, хто продовжує боротьбу на полі бою за нашу Незалежність, 24 лютого почали відзначати Національний день молитви в Україні, до якої долучилися і на Рівненщині. У Свято-Покровському кафедральному соборі відбулася міжконфесійна молитва за мир та злагоду у нашій державі. «Впевнений, що в той день, коли розпочалася війна, не було таких людей, які не просили Бога допомоги, щоб бути здоровими, бути неошкодженими, молилися за своїх дітей, за своїх близьких, телефонували один до одного, просили один одного про допомогу, а саме основне про допомогу Господа», — секретар Рівненської єпархії ПЦУ Петро Мартинюк. Цей день, 24 лютого, назавжди закарбується в пам’яті українців. День, коли життя повністю змінилося. Зараз же від перших хвилин страху не лишилося і сліду. Українці перейшли до активного спротиву, який триває і донині.
Великий Піст 2026: Як Дотримуватися та Значення
Великий піст – це період перед Пасхою, коли християни молитовно проживають та поминають найважчий період буття Ісуса Христа перед розп’яттям. Обмеження в їжі, поведінці, розвагах та думках – намагання вірян наслідувати Христа та святих, спосіб духовно наблизитися до Бога. Коли починається Великий піст 2026 та скільки триватиме Великодній піст 2026 починається 23 лютого та завершується 11 квітня. Період від початку Великого посту до Входу Господнього в Єрусалим (Вербної неділі, 5 квітня) називають Чотиридесятницею. Він пов’язаний із наслідуванням сорока днів посту та молитви Ісуса Христа в пустелі. Цей період завжди триває близько 40 днів, залежно від обчислення дати Пасхи – цьогоріч випало 41. Кожен із шести тижнів Чотиридесятниці в Місяцеслові (перелік днів пам’яті святих і кола церковних свят) називається за порядковим номером. Завершується Неділями пам’ятування: 1 березня — Торжество Православ’я; 8 березня — Святителя Григорія Палами; 15 березня — Хрестопоклонна неділя; 22 березня — Преподобного Іоана Ліствичника; 29 березня — Преподобної Марії Єгипетської; 5 квітня — пальмова, вербна. Три суботи Великого посту є поминальними (друга, третя і четверта). Далі, після Вербної неділі наступає Страсний тиждень (з 6 по 11 квітня), час особливо суворого посту та ревних молитов, коли християни літургійно проживають муки розіп’ятого Христа, смерть та погребіння. Завершується піст на Великдень, після святкового богослужіння та освячення паски. Цьогоріч християни східного та західного обряду розговлятимуться (почнуть вживати не пісну їжу) разом, вранці 12 квітня. Як правильно постити у Великий піст Церква так визначає, що можна їсти у Великий піст: помірну кількість простої скромної їжі, звичної для нашої культури та місцевості. Перед тим, як почати піст варто попросити благословення на це у свого священника. Правила посту в православних і греко-католицьких вірян дещо відрізняються. У греко-католиків, що можна їсти у великий піст чітко визначають канони партикулярного права. У перший день Великого посту (23 лютого) і Страсну п’ятницю (10 квітня) слід утриматися від вживання яєць, м’ясних і молочних продуктів; у перший тиждень Великоднього посту (триває з 23 лютого по 1 березня), під час Страсного тижня (період з 6 по 11 квітня) та у понеділок, середу та п’ятницю інших тижнів посту не можна вживати м’яса; решта днів дозволено всі види їжі. Крім того, греко-католицька церква чітко визначає тих, хто звільнений від обов’язку тримати піст: діти до 14 років; люди похилого віку після 60 років; важкохворі; вагітні; матері, які годують грудьми; ті, що подорожують, якщо час подорожі перевищує вісім годин; ті, що важко працюють; ті, що харчуються зі столу інших; люди, котрі живуть із милостині. У православних християн церковний устав повністю виключає з раціону під час Великого посту молочні продукти, м’ясо та яйця. Риба дозволена на Благовіщення (25 березня) та на Вербну неділю (5 квітня). Існують також певні дні, коли церква радить утриматися від їжі, не використовувати у приготуванні страв олію, їсти лише хліб та пити воду. Однак, у Свято-Преображенському соборі в Києві зазначають, у православній церкві вже багато років існує лише монастирський устав, який передусім стосується ченців. Щодо парафіяльної практики, вірянам радять брати обмеження, які будуть досить відчутними, але не зашкодять здоров’ю. Діти можуть не дотримуватися посту або постити частково з батьками (наприклад, вдома їсти пісне, а в школі — те, що пропонують в меню). Церква радить батькам зосередитися на поясненні дітям суті Великого посту, власним прикладом показувати, як слід поводитися в цей період. Що не можна робити під час великого посту Пісні страви у Великий піст не мають такого великого значення як поведінка та думки. Протягом усього Великого посту християни мають не брати участь в гучних забавах, весіллях, співах, танцях, надмірних розвагах та інших веселощах. Особливу увагу слід приділити стосункам з ближніми: не можна ображатися, гніватися, сваритися, лихословити. Церква не дозволяє цього і у звичайні дні, однак у піст радить зосередитися на викоріненні таких почуттів. Під час посту важливо утримуватися від конфліктів, не бажати нікому зла, більше молитися та виявляти милосердя до ближніх. Що не можна їсти у піст В цей період зі свого раціону віряни виключають мʼясні та молочні продукти, а також будь-яку їжу тваринного походження: м’ясо та м’ясні вироби ковбаси, паштети молоко та молочні продукти сир, масло, сметана яйця випічка з додаванням молока або яєць. Основу пісного раціону становлять рослинні продукти. Традиційно у піст обмежують алкоголь і намагаються уникати надмірностей у їжі. У деякі дні дозволяється також риба та морепродукти. Однак на вихідні, а також у дні великих свят, які збігаються з Великим постом, дозволяється додати до раціону вино Що можна їсти у піст Овочі та зелень Картопля, морква, буряк, капуста, цибуля, огірки, помідори, кабачки, гарбуз, листя салату та інші овочі. Їх можна варити, тушкувати, запікати або їсти сирими. Фрукти та ягоди Без обмеження можна вживати яблука, груші, банани, цитрусові, сухофрукти, сезонні ягоди тощо. Крупи та бобові Основне джерело білка у піст — це бобові, як от — квасоля, горох, сочевиця, нут. Крупи — гречка, рис, пшоно, перловка, вівсянка тощо — відповідають за відчуття ситості. Хліб і випічка Дозволені хліб та різна випічка, але без додавання молока, яєць і масла. Горіхи та насіння Волоські горіхи, мигдаль, соняшникове та гарбузове насіння — це хороше джерело корисних жирів. Олія Соняшникова, оливкова та інші олії дозволені в більшість днів посту. Однак в деякі суворі дні її вживання обмежують. Гриби Різні види грибів можуть стати чудовою заміною м’ясу — їх можна смажити, тушкувати, додавати до супі.
Великий Піст: Початок Чотирьохдесяття Молитви та Зосередженості
У християн східного обряду розпочався Великий піст. Це один із найважливіших періодів церковного року, що триватиме 40 днів до світлого свята Великодня. Цей час традиційно вважається підготовкою до Воскресіння Христового. Цьогоріч він триватиме 48 днів і завершиться 12 квітня – у Великодню неділю.
Сім тижнів суворого посту і духовної зосередженості – найдовший період обмежень у православному календарі. Упродовж цих днів віряни намагаються більше часу приділяти молитві, добрим справам і внутрішній роботі над собою. Священник зазначає, що тут головне не лише обмеження в їжі. За його словами, справжній піст – це насамперед очищення думок, уміння пробачати, уникати образ, гніву та осуду.
Гастроентерологиня Ольга Матвієнко радить, входити у піст поступово – не відмовлятися від усього одразу, а заздалегідь підготувати раціон. Водночас медикиня додає: такі розвантажувальні дні можуть бути корисними для організму, адже допомагають зменшити навантаження на травну систему. Серед опитаних рівнян думки різняться. Хтось дотримується посту щороку й називає це необхідною духовною практикою. Інші ж зізнаються: обмежують себе частково або ж не постують узагалі, пояснюючи це станом здоров’я чи ритмом життя. Священнослужителі та медики наголошують, що головне – підходити до посту свідомо. З вірою, розумінням і турботою про власне здоров’я. Великий піст – це насамперед шлях до духовного оновлення напередодні світлого свята Великодня.
Водохреще в Рівному: Традиції, Звичаї та Морозна Вода
6 грудня православні християни відзначають Водохреще, відоме також як Срібноборцеве свято. У Рівному, як і в багатьох інших містах, цей день пов’язаний з традицією занурення в крижану воду, що символізує очищення та духовне відродження.
Для багатьох рівнян занурення в ополонці стало щорічним звичаєм, що має не тільки духовне, але й емоційний сенс. Олександр розповідає: “Перший раз було лячно, але дуже сподобалося, і відтоді я не зупиняюся.”
Володимир, який купається вже 22 роки, додає: “Це звично, я приходжу не тільки на Водохреще, я приходжу щодня, щоб отримувати задоволення.”
Хоча купання в крижаній воді є народним звичаєм, церква наголошує на важливості святкового богослужіння та освячення води як основної традиції Водохреща. У храмах Рівного цього дня було багато вірян, які відвідували службову молебню.
Водохреще – це третє велике свято у різдвяно-новорічному циклі, що символізує завершення різдвяного періоду та початок нового, повного надії та віри.