Щедрий Вечір – це давнє українське обрядове свято, що відзначається 31 грудня, переддень Нового року. Цей день також відомий як Маланка або День Меланки, пов’язаний з пам’яттю про святу Меланію Молодшу.
Традиції Щедрого Вечора були насичені радощами та віруваннями. Українці зустрічали рік піснями, веселощами та застільлями, проводячи час у товаристві та приділяючи увагу ворожінням. Особливою традицією став обряд щедрування – люди відходили до сусідів, бажаючи їм щасливого нового року та просячи про добрий врожай, і отримували взамін частування.
Щедрувати могли як діти, так і дорослі, а найвідомішою українською піснею цього свята є ‘Щедрик, щедрівочка’ в обробці Миколи Леонтовича.
Крім щедрування, українці влаштовували ярмарки, грали в ігри та розводили багаття. Їх прикрашали столи холодецями, ковбасками, голубцями, варениками та, головним блюдом, щедрою кутею – стравою з пшениці, меду, масного масла та горіхів.
У селах існував особливий обряд – ‘водіння кози’, коли хлопців та дівчат вбирали у вигляд Василя та Маланки та водили по селу, відвідуючи доміки. Цей обряд мав різноманітні локальні особливості.
Згідно з народними повір’ями, на Щедрий Вечір слід уникати деяких дій: не перераховувати дріб’язок, не давати гроші в борг, не лаятися, не ходити в поношеному одязі. Також вважалося, що в цей день не варто готувати рибу або птицю, адже це може відлякати удачу.