Категорія: Суспільство

Очевидці смертельної аварії на залізничному переїзді у Квасилові стверджують, що автомобілям подавав сигнали не черговий, а стороння людина. Унаслідок цієї ДТП загинули четверо людей. Серед них — рідні сестри, в однієї з яких залишилася без матері дворічна донька. Тим часом медики продовжують боротися за життя постраждалих, а правоохоронці встановлюють усі обставини трагедії.

Для 19-річного Олексія цей день мав бути звичайним: він їхав складати іспит, але до місця призначення не дістався. На залізничному переїзді у Квасилові в маршрутку, в якій він перебував, врізався швидкісний потяг. Хлопця доправили до лікарні каретою швидкої допомоги.

Його мати Наташа розповіла, що син мав складати екзамен у воднік з англійської мови. За її словами, ніхто не телефонував, а про подію вона дізналася завдяки геолокації телефона. Також жінка каже, що родина збирає гроші, бо Олексію знову потрібно робити операцію на голову.

За словами заступника медичного директора з хірургічної допомоги РМР Ігоря Дундюка, 19-річний пацієнт, 2007 року народження, перебуває у вкрай важкому стані. У нього відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, травми черевної порожнини та скелету.

Загалом 2 липня в ДТП постраждали 11 людей різного віку. Четверо людей загинули. Як зазначив Ігор Дундюк, частина пацієнтів перебуває у важкому стані, а деякі мають середній ступінь важкості. Серед основних травм — черепно-мозкові та травми опорно-рухового скелету.

Ще двох постраждалих доставили до Здолбунівської міської лікарні. Це чоловік і жінка 42 років. За словами заступниці генерального директора з організаційно методичної роботи Софії Гранюк, чоловік поступив із закритою черпно-мозковою травмою та струсом головного мозку. Після огляду його одразу відправили до Рівненської міської лікарні в нейрохірургічне відділення. Жінка отримала закриту травму грудної клітки, різану травму та травму правої стопи. Наразі її стан стабільний.

Обставини того, чому водій маршрутки не побачив потяга, а черговий по залізничній станції не подав сигнал, з’ясовують правоохоронці. На місці трагедії журналісти поспілкувалися зі свідками аварії.

Один зі свідків, Вася, каже, що біля чергового по станції часто перебував підозрілий чоловік. За його словами, саме він почав махати, після чого маршрутка рушила за іншою машиною, а тоді в неї врізався швидкісний потяг. Свідок розповідає, що після удару кинувся допомагати постраждалим і досі не може оговтатися від пережитого.

Інший місцевий житель, Павло, також підтверджує, що на переїзді була стороння людина. Він каже, що металеві шлагбауми мали закриватися, коли наближався поїзд, і не розуміє, чому цього не сталося. За його словами, якщо пульт не працював, шлагбаум потрібно було закрити вручну. Також він зазначає, що на камері було видно сторонню людину.

Поспілкуватися з черговими по станції журналістам не вдалося, оскільки вони відмовилися від коментарів. Водночас пролунала заява, що сигнали для руху автомобілів подавав не черговий, а стороння особа.

Трагедія на залізничному переїзді у Квасилові 2 липня забрала життя чотирьох людей. У селі Глинськ рідні та близькі прощаються із загиблими рідними сестрами. Односельці згадують про них лише добрими словами, кажуть, що сестри були дуже дружні та завжди підтримували одна одну. Родина, за словами місцевих жителів, багатодітна і працьовита.

Староста П’ятигірського старостинського округу Здолбунівської міської ради Петро Нестерчук розповів, що добре знав родину загиблих. Також, за його словами, він був знайомий і з черговим по станції, який того дня вийшов на зміну. Староста зазначив, що напередодні той поховав батька, а на зміну вийшов замість людини, яка його підміняла. Петро Нестерчук характеризує його як хорошу людину і трудягу, якого поважають у сім’ї та серед жителів.

За фактом смертельної аварії триває досудове розслідування. Правоохоронці повідомили про підозру водієві маршрутки та черговому по станції. Якщо їхню провину доведуть у суді, кожному загрожує до десяти років позбавлення волі.

У громадах Рівненщини повідомили про підтвердження загибелі трьох військовослужбовців, які раніше вважалися зниклими безвісти. Йдеться про Андрія Баглая зі Здолбунівської громади, Віталія Остапчука з Рівного та Володимира Коваля зі Шпанівської громади.

Стало відомо про загибель солдата Андрія Олександровича Баглая зі Здолбунівської громади. Понад рік його вважали безвісти зниклим, однак згодом надійшло підтвердження, що військовий загинув 7 травня 2025 року на Бахмутському напрямку. Чин поховання запланований на понеділок, 6 липня.

Рівне також прощатиметься із Захисником Віталієм Остапчуком. Він народився 3 липня 1991 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №3, після чого здобув вищу освіту на механічному факультеті Національного університету водного господарства та природокористування. Після завершення навчання працював у різних сферах — від логістики до будівництва, а також їздив на заробітки до Польщі.

У січні 2025 року Віталія Остапчука мобілізували до лав Збройних сил України. 33-річний молодший лейтенант загинув 13 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині. Тривалий час його вважали зниклим безвісти, однак нещодавно тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання. Прощання з Віталієм Остапчуком відбудеться у суботу, 4 липня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Поховання пройде на Алеї Героїв кладовища «Тинне» в обласному центрі.

Шпанівська громада також отримала трагічну звістку: «на щиті» повертається Захисник України Володимир Коваль, житель села Хотин. Він народився 24 квітня 1982 року. Його дитинство та юність пройшли у селі Сухівці Хмельницької області, де він навчався у місцевій школі. Після її закінчення проходив строкову військову службу. Згодом переїхав до міста Рівне, де створив сім’ю, одружився та розпочав новий етап життя.

Володимир працював пожежником у ПрАТ «Рівнеазот». Коли постала потреба, він узяв до рук зброю, щоб боронити свою державу, свою сім’ю, своїх дітей і право кожного українця жити на рідній землі у мирі. Понад півтора року рідні жили між надією та відчаєм, адже військовий вважався зниклим безвісти. Згодом підтвердилося, що 20 листопада 2024 року Володимир Коваль загинув під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій противника на території Донецької області. Прощання з Володимиром Ковалем відбудеться у середу, 08 липня 2026 року.

Цьогоріч під час НМТ 12 випускників з Рівненщини набрали максимальні 200 балів із двох предметів. Про це повідомив начальник Рівненської ОВА Олександр Коваль.

Для порівняння, у минулому та позаминулому роках таких результатів досягли відповідно 5 та 7 учасників. Ще 82 учасники отримали максимум з одного предмета.

Найбільше двохсотбальників навчається в Обласному науковому ліцеї Рівного — 10. По 4 мають Здолбунівський ліцей №2, Рівненський ліцей №12 та Сарненський ліцей №1.

Найвищі результати вступники показали з таких предметів: математика — 34; англійська мова — 34; історія України — 12; українська мова — 7; українська література — 6; фізика — 3; біологія — 3.

У Дубенському районному відділі поліції повідомили про розшук жителя села Привільне — Сидорчука Святослава Степановича, 12. 07. 1953 р. н.

За наявною інформацією, увечері 18 червня чоловік вийшов із дому, після чого не повернувся. Де він перебуває зараз, невідомо.

Прикмети зниклого: зріст 175-180 см, міцна тілобудова, темно-русе волосся з проявами сивини.

На момент зникнення був одягнений у сорочку з квітковим принтом, спортивні штани чорного кольору та капці чорного кольору.

Усіх, кому відома будь-яка інформація, що може допомогти у пошуку безвісти зниклого, просять повідомити на цілодобову лінію 102 або за номерами: 3-27-02; 067-756-62-81; 0500327234 або 0939171639.

Правоохоронець із Сарненщини, який колись працював слідчим, сьогодні опанував мистецтво артилерії та служить у батальйоні поліції особливого призначення. Ще з дитинства він мріяв бути корисним для суспільства й бачив себе поліцейським.

Після навчання чоловік кілька років працював слідчим у Сарненському районному відділі поліції. Його робота включала проведення слідчих експериментів, спілкування з людьми, допити учасників ДТП, встановлення свідків і призначення різних експертиз. За його словами, одним із найважчих випробувань у цій професії стало те, що періодично доводилося бачити смерті людей.

“Один в полі не воїн”. Саме так боєць на позивний Дубчик говорить про свою ротацію на схід. Він зазначає, що до смерті неможливо звикнути, хоча з часом ці відчуття можуть притупитися. Про це розповів начальник відділення проведення спецоперацій стрілецького батальйону поліції Рівненщини “Дубчик”.

Із початком повномасштабного вторгнення він присвятив себе службі у стрілецькому батальйоні. У 2025 році разом із побратимами проходив службу на Торецькому напрямку, де перебував пів року.

Найстрашнішим на війні, каже Дубчик, є бачити, як на очах гинуть побратими. Він згадує один із небезпечних епізодів, коли перебував на відкритій ділянці місцевості. Поблизу, приблизно за 700 м, не було жодних укриттів — ані природних, ані штучних, а особовий склад рухався відкритою місцевістю. У певний момент приблизно на 30 хвилин піднявся сильний вітер, почалися гроза і дощ. Саме тоді і українські засоби аеророзвідки, і засоби противника не могли літати. У цей момент група у складі 5 поліцейських провела успішну евакуацію.

Боєць додає, що мотивує себе тим, що його робота приносить користь і наближає до омріяної перемоги. Попереду, зазначає “Дубчик”, ще не одне бойове завдання. Триматися йому допомагають побратими, які не втрачають жаги до життя та мають спільну мету. Також чоловік мріє, щоб його рідні жили під мирним небом і не чули звуків війни.

У Рівному поліцейські разом із рідними розшукують неповнолітню місцеву жительку. Про це повідомили у пресслужбі поліції Рівненщини.

Сьогодні, 1 липня, до правоохоронців звернулася 43-річна рівнянка і заявила про зникнення своєї 13-річної доньки.

Як встановили поліцейські, 29 червня в нічний час дівчина телефоном повідомила, що не прийде додому, бо залишиться ночувати у подруги. Відтоді вона не виходить на зв’язок.

Зникла — Марковець Евеліна Юріївна, 2012 року народження.

Прикмети дівчини: зріст близько 162 см, середньої тілобудови, волосся русяве, до плечей, очі карі. На момент зникнення була одягнена у чорну сукню та джинсові кросівки. При собі мала фіолетовий рюкзак.

Усіх, кому відома будь-яка інформація про можливе місцеперебування неповнолітньої, просять негайно повідомити до поліції за номерами телефонів: 068-677-12-34, 679-402 або 112.

У мирному житті Давид Дідух працює секретарем Костопільської міської ради, а на службі він військовослужбовець із позивним Сід. Нині він командує взводом наземних роботизованих комплексів у батальйоні безпілотних систем. У пресслужбі 60 окремої механізованої Інгулецької бригади розповіли, як працює взвод НРК у батальйоні FATUM.

Як пояснив Давид Дідух, головне завдання НРК — доставлення вантажів на позиції. За його словами, це потрібно для зменшення навантаження на логістичні екіпажі, адже через велику активність дронів ризики залишаються високими. Він наголосив, що підбити НРК і підбити пікап із особовим складом — це дуже велика різниця, а першочергова мета такої роботи полягає у збереженні життя військових.

Кожна місія має кілька складових. Спочатку визначають потребу конкретної роти або окремих позицій. Далі, за словами командира взводу НРК «Сід», потрібно спланувати маршрут і прокласти відповідні точки. Після цього на іншій позиції аналізують цей шлях, щоб виявити «ждунів», міни та активність дронів. Лише тоді група вирушає на завдання.

Військовий на псевдо Схід розповів, що окрім логістичних завдань, підрозділ може виконувати й евакуацію. Водночас не всі борти придатні до використання одразу після отримання. Техніку часто доводиться адаптувати під реальні потреби підрозділу.

Як зазначив майстер з ремонту НРК «Джаз», поширеними проблемами залишаються запас ходу та надійний зв’язок. Саме тому техніку доводиться переробляти під конкретні завдання. Іноді, додає він, виникає занепокоєння, що певна деталь може відмовити, оскільки не всі елементи розраховані, скажімо, на вибухову хвилю.

За словами командира взводу НРК, виробники оперативно реагують на зворотний зв’язок від військових і постійно вдосконалюють свою продукцію. У самому взводі дотримуються трьох принципів: максимально ефективно, максимально швидко, максимально надійно. Військові кажуть, що безперервно шукають технічні рішення, які допоможуть унеможливити втрату їхніх засобів.

Майстер з ремонту НРК «Джаз» підкреслив, що всі постійно навчаються, адже прогрес не стоїть на місці. Заступник командира взводу на псевдо Схід додав, що у підрозділі є музиканти, електрики, спортсмени і навіть політики.

Давид Дідух зауважив, що колектив у них дуже різношерстий. Водночас усіх об’єднує батальйон, його ім’я, його слава та братерство між військовими, які в ньому служать. А військовий на псевдо Джаз підсумував, що тут усі вже об’єднані кров’ю, не просто роботою, а кров’ю, і від цього залежить виживання нашої нації та нашої держави.

Військовослужбовця Олександра Дукача із Полицької громади нагородили почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест». Про це повідомили на сторінці громади у Facebook.

Цією відзнакою нагороджують військовослужбовців ЗСУ, які відзначилися вправним командуванням.

За словами Олександра, ця нагорода є не лише його особистою, а й визнанням роботи побратимів, підтримки рідних та всіх, хто поруч з самого початку.

Це не перша відзнака військовослужбовця. Раніше він також був нагороджений відзнакою «Срібний хрест».

На Рівненщині за минулий рік зафіксували понад 4 тисячі звернень щодо порушень прав людини. Їхня кількість продовжує зростати, і це пов’язують із початком повномасштабного вторгнення.

Щороку до омбудсмена звертаються із сотнями різних питань. Серед них — булінг у школі, зіпсована їжа у пансіонатах, неналежні умови для дітей, а також порушення прав людей під час мобілізаційних заходів. Окрему увагу приділяють дотриманню прав громадян під час діяльності ТЦК і СП. Усі заходи, наголошують, мають відбуватися виключно в межах закону та з повагою до прав людини.

Як зазначив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, агресія рф проти України триває з 2014 року, і мобілізацію потрібно проводити. Водночас органи ТЦК і СП повинні діяти виключно на підставі чинного законодавства України та Конституції України, роблячи все, щоб не порушувати права громадян.

Серед тих, чиї права потребують особливого захисту, — діти, які опинилися у складних життєвих обставинах. Нерідко вони тимчасово перебувають у патронатних сім’ях або дитячих будинках сімейного типу. На Рівненщині функціонує 25 патронатних сімей, де наразі перебуває 35 дітей.

Мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу Орися Примак розповідає, що найважче — бачити, у якому травмованому стані діти потрапляють до родини. За її словами, коли 19 років тому вона брала першу дитину, то говорила про комфортні умови проживання, однак у відповідь почула від 13-річного Сашка, що головне — аби склалися стосунки. Відтоді, каже вона, під час знайомства з дітьми акцентує увагу саме на стосунках і прагне показати дитині інше життя.

Тетяна Михайлюк — майор поліції та помічниця вихователя патронатної сім’ї. Вона каже, що під час перебування дитини у патронатній сім’ї вихователі та помічники намагаються приділяти їй якомога більше уваги. У такій сім’ї дитина може перебувати близько 6-ти місяців, після чого її або повертають до рідних, або шукають нову родину.

За словами Тетяни Михайлюк, коли дитина приходить, вона часто ніби не знає, чого хоче, не має мети і просто блукає. Але вже за тиждень, два або місяць у неї з’являється мета, внутрішній стержень, вона починає чогось добиватися, чогось хотіти і вимагати до себе поваги.

Як повідомив представник уповноваженого ВРУ з прав людини у Рівненській області Олександр Корнійчук, про порушення прав людини також повідомляють ветерани, військові, родини безвісти зниклих і тих, хто знаходиться в полоні, а також ВПО.

За підсумками минулого року до офісу омбудсмена, зокрема від жителів Рівненщини, надійшло 4009 звернень. Це на 25% більше, порівняно з минулим роком. На кожне звернення, додає Олександр Корнійчук, реагують і роблять усе можливе, аби допомогти. Понад 50% звернень уже вирішені, ще третина перебувають на стадії вирішення.