Чистий четвер, відомий також як Страсний або Білий, є важливим днем у передсвяткових приготуваннях до Великодня в Україні. Цей день вважається основним для підготовки людей і їхніх домівок до свята. Дослідження вчених свідчать, що народні вірування про чистоту та звичаї прибирання в цей день мають корені в давньослов’янських традиціях, пов’язаних із початком нового річного циклу, який раніше розпочинався в березні. Василь Босак, науковий співробітник сектору архітектури та етнографії Музею народної архітектури і побуту у Львові, вивчав особливості святкування в різних етнографічних регіонах України. У багатьох українських родинах існував звичай очищення від хвороб і нечисті, який проводили ще до сходу сонця. Наприклад, на Східному Поліссі побутував звичай купання, де люди мили голову, поки «ворон своїх воронят не покупає». Проточна вода вважалася особливо цілющою, тому мешканці Карпат обирали для купання місця, де зливаються три потоки. Після купелі селяни змінювали одяг на чистий. Якщо купалися вдома, воду виливали на роздоріжжі. На світанку господиня проводила ритуальне обмітання всередині та навколо хати, окреслюючи коло «за сонцем» для захисту від нечисті, іноді навіть від мишей чи гадюк. Наприкінці XIX століття на Волині жінки під час обмітання були нагою, що, за повір’ями, посилювало магічну дію. Після цього селяни прибирали в житлових та господарських приміщеннях. У багатьох регіонах в цей день практикували побілку житла. Всі фізичні роботи вважали за необхідне завершити до полудня. У поліщуків на Чернігівщині був звичай «говіння діжі», в якій потім замішували паску. Діжу спочатку ретельно вимивали, потім обв’язували вишитим рушником чи стрічкою і протягом дня виставляли на «почесному місці» — на столі в хаті або на порозі. В обрядовості Чистого четверга важливу роль відігравав страсний вогонь. Традиційно ввечері в церквах читали «Страсті Христові» та 12 Євангелій. Повертаючись додому з церкви, люди несли запалені свічки, намагаючись зберегти вогник від вітру, адже це вважалося важливим для уникнення біди. Для цього використовували скляні ліхтарики та паперові заслонки. Вдома зі свічкою-оберегом обходили хату та господарські споруди, над дверима випалювали кіптявою або малювали воском хрестики для захисту від нечистої сили. Страсну свічку також запалювали в інші дні, наприклад, для полегшення страждань умираючої людини або для захисту від бурі. В українських уявленнях Страсний четвер тісно пов’язаний з вшануванням померлих предків. За народними повір’ями, саме в цей день вони спускаються на землю до своїх домівок і навіть беруть участь у богослужіннях у церкві. Тому волиняни, поліщуки та наддніпрянці готували пісну поминальну вечерю, в деяких місцевостях з рибними стравами. Після вечері люди дотримувалися строгого посту, деякі навіть не їли до великоднього сніданку, що символізувало єднання з предками. Окрім загальних звичаїв, що поширені в більшості українських етнографічних регіонах, варто відзначити й кілька локальних прикладів. На Волині та Поділлі в Чистий четвер традиційно «чистили» свійських тварин. Серед волинян існує повір’я, що городина, висаджена в цей день, буде чистою і врожайною. Таким чином, Чистий четвер пов’язаний з обрядовими звичаями, які допомагали українцям належно підготуватися до Великодня. Цей день вважався часом для духовного та тілесного очищення, а також підготовки до великодніх обрядів. Найпоширенішими народними традиціями на Чистий четвер залишаються купання, очищення тіла, підмітання та побілка житла, а також випікання паски.
