Здолбунівська громада з перших днів повномасштабної війни стала прихистком для внутрішньо переміщених осіб та родин військовослужбовців. Та поряд із матеріальною допомогою, люди дедалі більше потребують психоемоційної підтримки, відчуття спільності та внутрішньої опори. Саме таким простором протягом трьох років був проєкт «Синя скриня». Війна змінила життя тисячів українських родин. У Здолбунівській громаді оселилися люди, які втратили дім. Родини військовослужбовців і внутрішньо переміщені особи потребують не лише гуманітарної підтримки, а й можливості відновлюватися емоційно, через спілкування, творчість та повернення до власного коріння. Три роки команда ентузіастів розвивала проєкт «Синя скриня». Тут діти й дорослі відкривали для себе давні українські традиції, вивчали обряди, пісні, ремесла, знайомилися з історією свого народу. Простір став місцем зустрічей, діалогу та взаємної підтримки. Сьогодні ініціатори роблять новий крок — «Синя скриня» перетворюється на Школу автентичних традицій. Організатори прагнуть зробити проєкт сучаснішим, доступнішим і масштабнішим, аби ще більше людей могли долучитися до збереження прадавнього спадку. Майстри, які залучені до проєкту, хочуть поділитися етнічними такими нашими українськими техніками. Це і виготовлення дідуха, це і виготовлення панкого павука. Хочемо показати як правильно замішується коровай на весілля, – методистка та викладачка гуртків Здолбунівського центру творчості дітей та юнацтва Катерина Малярчук. Школа стане простором для всіх, хто хоче не лише вивчати народну культуру, а й відчувати її як частину власної ідентичності. Тут планують проводити майстер-класи, тематичні зустрічі, освітні програми та заходи, спрямовані на підтримку родин у складних життєвих обставинах. Є спеціальна платформа, яка називається «Моє місто». Це платформа краудфандингова, і на цій платформі туди можуть донатити всі охочі. Тобто, є не один спонсор, який спонсорує діяльність, а всі охочі можуть стати реалізаторами цього проєкту. Тобто навіть людина, яка задонатила умовних 50 гривень, вона вже є ніби як учасником проєкту, і вона до нього долучилася, – директорка Здолбунівського центру творчості дітей та юнацтва Наталя Герус. Аби втілити задумане, команда запускає великий збір коштів та запрошує небайдужих долучитися. Для реалізації проєкту необхідно зібрати 170 тисяч гривень. Ми до 20 березня маємо зібрати 20 відсотків від суми, яку ми порахували, яка нам необхідна для реалізації проекту. Якщо ми зберемо 20 відсотків, платформа нас частково дофінансовує. Після цього ми ще продовжуємо збирати кошти до липня місяця і реалізація проекту починається лише з вересня місяця. На ту суму, яку ми зібрали, – директорка Здолбунівського центру творчості дітей та юнацтва Наталя Герус. Організатори наголошують: кожен внесок — це не просто фінансова підтримка. Це вклад у збереження національної пам’яті. Адже жива народна культура здатна не лише об’єднувати, а й лікувати.
Позначка: народні традиції
День української жінки: традиції та вітання
В Україні зростає популярність Дня української жінки. Дата обрана не випадково, адже саме цього дня народилася відома українська письменниця та громадська діячка Леся Українка. Як зазначається у пояснювальній записці до законопроєкту №9009, свято має вшановувати мудрість, талант і внесок українок у розвиток держави, особливо в сучасних умовах. Станом на лютий 2026 року День української жінки не має офіційного статусу. У 2023-му до Верховної Ради було подано законопроєкт, автори якого пропонували скасувати Міжнародний жіночий день 8 березня, а замість нього встановити державне свято 25 лютого. Однак, парламент не ухвалив цей закон. Незважаючи на відсутність змін на державному рівні, ідея відзначати це свято у день народження Лесі Українки набула популярності серед українців. Щороку 25 лютого стає традицією вітати мам, дружин, доньок, сестер та колег. З Днем української жінки! Ти – втілення магічної сили, про яку пишуть у книгах. Бажаю, щоб твоє світло ніколи не згасало, а серце завжди відчувало спокій і радість. Нехай кожен твій день буде розквітом, а життя дарує лише приємні сюрпризи. Квітни, сяй і будь щасливою! Українська жінка – символ незламності та мудрості. Дякую за неймовірну енергію, яка надихає всіх навколо. Бажаю мирного неба, віри у власні сили та здійснення планів. Ти – гордість нашої нації! З Днем української жінки! Неймовірна, сильна, вільна та кохана – це все про тебе. Нехай світ схиляється перед твоєю мудрістю, а доля дарує мир і гармонію. Зі святом, люба! Рідна моя, вітаю тебе зі святом української жінки! Ти – мій оберіг і моє натхнення. Бажаю міцного здоров’я, душевного тепла та приводів для усмішки. Нехай твоя доброта повертається до тебе сторицею, а вдома завжди панує затишок і любов. З Днем української жінки! Нехай все вдається і мрії втілюються у життя! Терпіння, впевненості, натхнення! Здоров’я на всі пори року, добрих новин і удачі!
Стрітення Господнє: Зустріч зими й весни
Сьогодні християни відзначають важливе церковне свято — Стрітення Господнє. У народі його здавна вважали днем зустрічі зими з весною, а в храмах цього дня освячують воду та особливі стрітенські свічки, яким приписують захисну силу. Стрітення Господнє відзначають на сороковий день після Різдва Христового. Це свято символізує зустріч людства з Богом, коли праведний Симеон у храмі Єрусалима прийняв на руки немовля Ісуса. «Який багато років чекав, коли ісподобиться прийняти на руки месію і йому було провіщено в свій час, коли він переписував власне за церковним виданням тексти старого завіту і зустрівся з текстом, який пов’язаний про те, що Діва народить спасителя світу і власне ці слова, що він промовив говорить про надію, якою він жив всі ці роки», — священник Свято-Покровського собору Петро Мартинюк. Для вірян цей день є нагадуванням про віру, надію та духовне світло. У народі традиції Стрітення також вважають переломним моментом між зимою та весною. За погодою цього дня здавна намагалися передбачити, якою буде весна і врожай. Особливе значення на свято мають освячені вода та свічки. Стрітенську воду зберігають у домівках цілий рік — її використовують для благословення оселі та у важкі моменти життя. «Власне ці свічки подібно як і вода собою символізують, що ми також у своєму житті надіємось на Бога, яка подається і на воду і на свічки, яка звернена до Господа», — священник Свято-Покровського собору Петро Мартинюк. Не менш важливою є й стрітенська свічка. Її після освячення не запалюють без потреби. У народі кажуть: вона має бути світлом у темні часи. Пан Михайло часто відвідує храм, розповідає: знає для чого і коли правильно використати свічку. «Свічка громовичка — це є освячена і використовувалась особливо старшими людьми влітку, коли страшна буря чи гроза сильна, тоді вони використовують її», — вірянин Михайло. Пані Марія стрітенські свічки запалює у важкі часи. Зараз, каже, в час війни робить це частіше. «От наприклад зараз в стані воєнного якесь переживання, хвилювання. В такі тривожні дні, то використовуємо і запалюємо. Набираємо також свячену водичку у храмі, яку освячуємо і приймаємо упродовж року», — вірянка Марія. Таку свічку запалюють під час сильної негоди, грози, у хвилини тяжких випробувань, хвороб, а також на великі церковні свята — як символ Божого захисту та надії, — каже священник Петро Мартинюк. «Зазвичай цю свічку запалюють у час коли грім — громовиця її власне називають, і у цей час моляться до Бога. Ми зараз живемо також у надзвичайно важкий час, коли, окрім грому, який пов’язаний з природними явищами на нас летять ракети, дрони і тому подібне, тому використовуємо ці свічки і в ці моменти небезпеки для того, щоб у цей момент з вірою і надією на Бога просити захисту», — священник Свято-Покровського собору Петро Мартинюк. Для багатьох родин Стрітення залишається днем молитви та вдячності Богу.