Двоє поліцейських з Рівненщини чекали на евакуацію після масованого обстрілу на Донеччині 7 днів. З ними також були і ще кілька побратимів. Всі вони опинилися під завалами, а вихід був заблокований бетонними плитами. Рятувалися від смерті кожного дня.
Поліцейські з Рівненщини на позивний Солома та Беркут проходили службу на Донецькому напрямку. Беркуту ще немає 25-ти. До повномасштабного вторгнення був офіцером служби освітньої безпеки. Після початку активних бойових дій добровільно пішов захищати Батьківщину. Основна його задача на війні – розвідка. Беркут розповідає: коли потрапив на передову, зрозумів, що кожна хвилина тримається на вагу золота.
36-річний старший лейтенант поліції на псевдо Солома долучився до лав стрілецького батальйону з посади інспектора сектору реагування. Вже з перших днів на передовій став ціллю ворога. На щастя, тяжких поранень вдалося уникнути. У такий момент, зазначає Беркут, намагаєшся не піддаватися емоціям та не панікувати. Вже коли після позицій поверталися у бліндажі, відчували себе спокійніше. Адже мали там свій антистрес.
На війні найстрашніше є дорога на позицію та з позиції, кажуть бійці. Згадують той день, коли дивом врятувалися після масованого обстрілу. Разом з іншими побратимами вибралися через отвір в бетонній плиті. Обоє кажуть: це їхній другий день народження.
На евакуацію бійці чекали тиждень. Вони опинилися під завалами, а вихід був заблокований бетонними плитами. З кожним днем для них ставало все важче. Все, що брали на позицію – згоріло. Наразі бійці проходять реабілітацію на Рівненщині. Вони мріють про одне: аби настав мир, а діти не росли під звуки сирен.
