Поліцейський з Рівного утримував бойову позицію на сході України майже півтора місяця. Він рятував побратимів від атаки ворожих дронів та сам неодноразово був мішенню ворога. Вижив у складних умовах війни та не втратив почуття гумору. Колишній інспектор з дотримання прав людини в ізоляторі тимчасового тримання, Циган, приєднався до стрілецького батальйону поліції на Торецькому напрямку. Він розповідає про момент, коли звичайна кава з другом врятувала життя. «Вже мали йти, тут він каже, давай ще кави поп’ємо. Заходимо до бліндажа, де маємо копати, буквально де ми копаємо, метра 3, де тільки шо був прильот перший, ще порохом чуть. Добре, що на 20 хвилин раніше не прийшли. Кава спасла», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. Під час евакуації одного з побратимів він зазнав поранення внаслідок удару ворожого дрона. Найбільше, каже боєць, він переживав не за себе, а за побратимів. Бували моменти, коли поранених бійців везли кілька кілометрів на тачці. Циган пригадує, як ризикуючи власним життям, разом з іншими захисниками шукали та виносили з поля бою поранених побратимів. «Наш побратим Барс та Писанка потрапили під ворожий обстріл. Просто коли ми йшли, то усвідомлювали, який там ризик був. Знайшли там возика, знайшли ноші, нам визначили, де його шукати. Кричали, кричали, в бліндажі не виявили. Виявили його в окопній лінії», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. На позиціях усі — як одне ціле. Коли поруч надійне плече побратима — страх відступає, ділиться Циган. Найдовший вихід з позиції тривав 41 день. Пригадує: сиділи днями голодні та холодні. Великим щастям на фронті для них була питна вода. «Обіцяють на ранок скинуть дроном воду, а як обично, то не получається, то погода не дозволяє, то не долетіли. Ну от і дивимся на 400 грам води на 4-5 чоловік, по глотку, по глотці. На другий день не має. Так і тягнули до наступного дня», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. Боєць зазначив: лише з бойовим виходом розумієш, що таке війна. Спогади тих страшних днів закарбуються назавжди в пам’яті. Адже найстрашніше — це втрачати побратимів. «Ми йшли і нам, як-то кажуть, дрони не дали змоги йти. Ми були в укритті. Після чого нам дали команду ”ви туда не йдете, приймайте другу позицію”. А вже на другий день ми узнаємо, що на ту позицію, на яку ми йшли, до хлопців прилетів каб і їх позицію повністю розібрали, хлопці загинули», — боєць стрілецького батальйону поліції Циган. Наразі Циган продовжує нести службу в стрілецькому батальйоні. За свою мужність та героїзм рівненський стрілбатівець отримав відзнаку «За збережене життя». Як додав боєць, згадка про сім’ю надає наснаги вижити на війні. Наразі має єдине бажання — аби нарешті закінчилася війна.
