Сімнадцятирічна пластунка Богдана Арешина стала однією з перших, хто дізнався про жахливу аварію на Квасилівському переїзді 2 липня. Вона разом із вітчимом прибула на місце події ще до швидкої та почала надавати домедичну допомогу потерпілим.
2 липня цьогоріч на переїзді в Квасилові зіткнулися потяг і пасажирський автобус. Того дня Богдана була вдома, коли їй зателефонував вітчим і сказав швидко збиратися. За її словами, вона за п’ять хвилин зібрала воду, ножиці та інші речі, які могли знадобитися, поки вітчим шукав тактичні й домашні аптечки.
Коли дівчина побачила масштаби смертельної аварії, спочатку злякалася. Однак часу на роздуми не було. Опанувавши себе, Богдана почала допомагати постраждалим. Її вітчим є бойовим медиком, тож його навички також стали важливими на місці трагедії.
Богдана розповідає, що її завданням було детально оглянути людей, з’ясувати, що і в кого болить, а також перевірити стан двох сестричок, які загинули внаслідок цієї аварії. Після огляду вона передавала всю інформацію своєму батькові.
Пластунка допомагала всім, хто цього потребував: накладала турнікети, підтримувала постраждалих і передавала інформацію медикам. За її словами, вона надавала допомогу всім, кому могла, і словом, і ділом. Найбільше їй запам’ятався хлопчина, у якого почалися конвульсії. Ним займався її вітчим, а вона в той час допомагала іншим.
У моторошній аварії загинули чотири людини, ще 11 зазнали травм. До приїзду більшості екіпажів швидкої допомоги Богдана з вітчимом надавали допомогу, проводили огляд постраждалих, а потім передавали медикам людей за пріоритетністю евакуації з описами травм.
За словами дівчини, опанувати себе та надавати домедичну допомогу їй вдалося завдяки знанням, які вона здобула у Рівненському обласну пласті. Вона каже, що саме Пласт допоміг їй згуртуватися, адже там є багато занять, побудованих на тому, щоб людина вміла зібратися в складних ситуаціях. Зокрема, вона згадує алярми — своєрідні тривоги, які в пласті потрібні для того, щоб бути готовими до різних подій.
Зараз 17-річна пластунка готується до вступу в університет. Водночас вона каже, що навіть в іншому місті продовжуватиме відвідувати Пласт, який колись кардинально змінив її життя.