У селі Шубків місцеві жителі б’ють на сполох через жахливий стан Микулинського мосту, який опинився під загрозою через сміття. Пластикові пакети, пляшки та інші відходи заполонили річку Горинь, перетворивши її на смітник. Береги річки всіяні побутовими відходами, і ситуація з кожним роком лише погіршується, як зазначає журналістка Олеся Мороз. Місцеві жителі стверджують, що така картина стала звичною, але нині вона досягла критичної межі. “Люди викидають усе, що їм не потрібно. Раніше сміття палили, а тепер скидають у річку, і це призводить до накопичення відходів”, – говорить місцева жителька Євгенія. Вона також наголошує, що неподалік є пляж, де влітку відпочивають діти, і це викликає занепокоєння. Селяни бояться, що якщо рівень води підніметься, сміття потече за течією, а міст може не витримати навантаження. “Це може призвести до катастрофи, адже міст був побудований людьми своїми силами”, – додає місцевий житель Євстафій. Проблема забруднення водойми існує вже не перший рік, і місцеві жителі скаржаться на відсутність прибирання. “Вода має велику силу, і опори мосту можуть не витримати”, – зазначає Микола. Село Шубків належить до Білокрицької громади, і заступник сільського голови В’ячеслав Шкабара каже, що місцеві жителі самі забруднюють територію, викидаючи сміття. “Ми організовуємо вивезення сміття щотижня, але потрібне бажання людей долучитися”, – додає він. Проблема, що накопичувалася роками, потребує термінового вирішення, адже йдеться не лише про екологію, а й про безпеку місцевих жителів. Якщо сусідні громади готові об’єднатися для вирішення цієї проблеми, ситуація може змінитися. Регіональний офіс водних ресурсів у Рівненській області також зазначив, що ситуація з Микулинським мостом є порушенням закону, адже у 50-метровій прибережній зоні заборонено смітити.
Автор: admin
Вишкіл для цивільних: ветерани російсько-української війни в Рівному
У Рівному ветерани російсько-української війни провели вишкіл для цивільних. У рамках проєкту «ReSkill Defence Forces. Коло безпеки» вони навчали базових навичок, які включали тактичну медицину та мінну безпеку. Цей захід організувала громадська організація «Рівне-Такмед» 29 березня. Мета проєкту полягає в допомозі ветеранам адаптуватися в суспільстві та знайти роботу. Голова ГО «Рівне-Такмед» Тетяна Воронцова зазначила: «Сьогодні ми робимо такі представлення нашого проєкту «Reskill Defense Forces — Коло безпеки» за підтримки Українського ветеранського фонду, ІСАР Єднання. Ми дуже вдячні нашим донорам за таку можливість, оскільки це дійсно новий шлях ветерана в цивільному житті». На заході учасники отримали знання про вогневу та тактичну підготовку, безпілотні літальні апарати та тактичну медицину, а також обговорювали питання протимінної безпеки. Інструктор-сапер групи піротехнічних робіт підводного та гуманітарного розмінування Михайло Марчук підкреслив: «На даний час в Україні йде війна, відповідно, будь-які вибухонебезпечні предмети можуть знаходитися навіть на території Рівненської області. На жаль, з деокупованих територій привозять навіть сучасні боєприпаси. Вибухонебезпечні предмети на території Рівненської області найчастіше трапляються з часів Першої та Другої світової війни». Ветерани, які взяли участь у заході, відзначили, що проєкт є корисним, оскільки спрощує процес адаптації. Один з ветеранів, інструктор із тактичної підготовки Сергій («Варяг»), поділився: «Долучитися вирішив з такої причини, що коли я після важких поранень почав повертатися до цивільного життя, мені було дуже важко, адже я розумів, що фізично працювати не можу, але хотілося бути корисним для суспільства». Тетяна Воронцова також зазначила, що ініціатива буде масштабуватися: «Оцю програму, яку ми створили, ми вже розмістили на нашому сайті РівнетакМЕД, а також ведемо перемовини з великими площадками, які мають освітні послуги, для того, щоб вони були доступні. Це програма навчання, інструкторські майстерності. І всім ветеранам, які захочуть потім стати інструкторами і далі продовжувати таку діяльність в цивільному житті». Вона додала, що ветерани з усієї України долучилися до проєкту як інструктори після повернення до цивільного життя.
Перемога «Маяка» у напруженому матчі
Сарненський футбольний клуб «Маяк» здобув важливу перемогу над яворівським «Кормілом» завдяки зусиллям Тотовицького та Сергійчука. Матч був напруженим до самого фінального свистка, а новачок команди зробив гол та асист. Це була гра 10 туру Чемпіонату України серед аматорських команд, де команді Олександра Жданюка була потрібна лише перемога для здійснення мрій про плей-оф. Завдання було нелегким, адже «Корміл» також претендував на місце в четвірці кращих. Поки гравці розминаються, вболівальники заповнюють трибуни. Це був перший матч у Сарнах у 2026 році, і фанати скучили за грою. Останні дні вся Рівненщина обговорювала приєднання Андрія Тотовицького до «Маяка». Він раніше грав за «Кудрівку» в УПЛ і має досвід виступів у донецькому «Шахтарі». Дехто не відразу повірив, що Тотовицький став гравцем «Маяка», але він повернувся на свою малу батьківщину. “У мене була домовленість із Миколою Харитоновичем, що я маю тут зіграти, жаль, що він не дочекався цього”, — зазначив Тотовицький. На початку матчу Олександр Жданюк залишив обох нападників на лаві запасних, а в стартовому складі вийшли новачки: Волошко, Борисенко, Козиренко та Якубов. «Маяк» активно розпочав гру, завдаючи багато ударів здалеку. Артем Данилюк мав два моменти, але не зміг реалізувати їх. «Корміл» відповів ударом Віталія Равлика, але Андрій Тимошицький врятував команду. За три хвилини до завершення першого тайму Михайло Сергійчук замінив Алішера Якубова, але рахунок залишався нульовим. Під час перерви тренер «Маяка» зазначив, що суперник також підсилився молодими та перспективними гравцями. На 53-й хвилині на поле вийшов Андрій Тотовицький, замінивши Юрія Козиренка. Це була перша зустріч двох легенд Сарненщини на одному полі. Тотовицький та Сергійчук грали разом ще в дитинстві. Вихід Тотовицького суттєво підсилив гру «Маяка», і він віддав гольову передачу Сергійчуку, який відкрив рахунок. «Корміл» намагався відігратися, і через три хвилини після пропущеного голу Дещиця мав шанс, але м’яч влучив у поперечину. Проте, згодом Дещиця навісив, а Віталій Пазеняк зрівняв рахунок на 80-й хвилині. Після цього гра була зупинена через повітряну тривогу, і команди пішли в укриття. Після півгодинної паузи команди повернулися на поле, і «Корміл» забив, але арбітр зафіксував офсайд. Далі Андрій Тотовицький взявся за справу, і «Маяк» вирвав перемогу, здобувши три важливі очки. Вболівальники, які дочекалися завершення матчу, довго не відпускали гравців із поля. Тотовицький, як зізнався після гри, ніколи раніше не забивав у дебютних матчах. Завдяки цій перемозі «Маяк» піднявся до зони плей-оф, маючи 15 очок. Проте попереду ще багато роботи, адже «Корміл» замикає четвірку кращих у групі, маючи на один пункт більше. Наступний матч «Маяк» проведе на виїзді 3 квітня проти СК «Коростень/Агро-Нива».
Боротьба за лікування: історія військового з Рівного
Володимир Дмишук, військовий із Рівного, служив на найгарячіших фронтах і отримав численні поранення. Після останнього інциденту його права нога постраждала найбільше, і він не міг навіть ходити. Зараз Володимир стикається з бюрократією у цивільному житті: він прагне врятувати свою поранену ногу та отримати виплати, на які має право. Проте, незважаючи на численні звернення, результати залишаються негативними. Володимир, з купою документів, не може домогтися належного лікування. Він захищав свою країну ще з часів АТО, а під час повномасштабної війни разом із побратимами героїчно тримав оборону міст на Донбасі. За час служби він отримав серйозне поранення правої сторони тіла, зокрема ноги, і переніс кілька операцій. Володимир зазначає, що для продовження лікування йому потрібно доводити свою ситуацію. “Мене з 2024 року лікують, але поки що без успіху. Лікували в різних госпіталях, але результатів немає. Вони не хочуть відправляти мене на лікування за кордон. Виплати також припинилися”, — говорить військовий. Володимир пересувається на милицях вже майже два роки і проходить реабілітацію у Рівному. Він має звання старшого солдата, але, за словами ВЛК, визнаний непридатним. “ВЛК вважає, що я потребую подальшого лікування, але в госпіталі кажуть, що не можуть цього підтвердити. Я пройшов ВЛК, і вони визнали мене непридатним, але рішення ще не затверджене”, — пояснює Володимир. Ми намагалися зв’язатися з лікарем рівненського військового госпіталю, де він проходить лікування, але отримали відповідь, що інформація про пацієнтів є конфіденційною. У військовій частині, де Володимир перебуває в штаті, підтвердили, що подібні проблеми є частими. “На мою думку, потрібно внести зміни в нормативно-правові акти, які стосуються довготривалого лікування військовослужбовців з важкими пораненнями. Якщо лікування триває більше року, видається свідоцтво про хворобу, яке вказує на непридатність для служби”, — зазначив начальник відділення ЦВС 24 ОМБр імені короля Данила Степан Буняк. Володимир також підкреслює, що для продовження лікування потрібні значні кошти, але з нового року він не отримує виплат, на які має право. “Мені не дають виплат, оскільки ніхто не хоче надавати документи в частину. Вони посилаються на СЕДО, але там кажуть, що потрібно рішення ВЛК про подальше лікування. Але його не дають, оскільки чекають на підтвердження непридатності”, — говорить військовий. Володимир також проходив лікування в інших містах, але безрезультатно. Наразі він планує продовжити лікування в столиці, але для цього йому потрібно отримати направлення. Він готовий лікуватися за власний рахунок, щоб врятувати ногу від ампутації. “У мене не вистачає частини кістки. Якщо госпіталь відправить мене до спеціалістів, можливо, мені зможуть допомогти. У Львові такі операції роблять, але там теж не хочуть братися за мою справу. Я не розумію, чому так ставляться до військових”, — додає Володимир. Незважаючи на всі труднощі, він залишається оптимістом і сподівається на одужання, адже вірить, що шанси є. Як тільки його поставлять на ноги, він планує повернутися на фронт.
Вшанування пам’яті невідомих захисників України
На Національному військовому меморіальному кладовищі відбулося урочисте поховання невідомих Захисників та Захисниць України. Під час цієї церемонії вшанували пам’ять п’яти загиблих військових, які походять з різних регіонів України, серед яких був і захисник з Рівненщини. Ці герої, хоч і залишилися невпізнаними, не будуть забуті. На території меморіалу відбулося поховання тіл, які загинули внаслідок збройної агресії проти України. Серед п’яти Героїв, які були вшановані, є військовослужбовець з Рівненщини. Незважаючи на проведені експертизи, ім’я цього Героя та його походження залишаються невідомими. “Це поховання стосується військовослужбовців, чиї ДНК не співпадали. Одне з таких тіл було доставлено з Рівненщини. Це місце, яке зберігає пам’ять про наших військових, про всіх воїнів, які загинули в різних обставинах. Це місце пам’яті, на якому ми будемо формувати нашу історію. Воно також є місцем болю та смутку”, — зазначив начальник Рівненської ОВА Олександр Коваль. Під час церемонії поховали п’ять невідомих Захисників України, рішення про яких ухвалили обласні військові адміністрації, зокрема Харківська, Київська, Чернігівська, Рівненська та Полтавська ОВА. Кожен із них має свою історію та свій біль. Представники Полтавщини прийшли вшанувати пам’ять загиблого поліцейського. “Цей поліцейський залишився невпізнаним. Сьогодні ми, як представники Полтавської області, разом із керівником Полтавської обласної військової адміністрації, тут, щоб віддати шану нашим героям. Це має велике значення. Ми цінуємо і пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за територіальну цілісність нашої держави”, — сказав голова Полтавської ОВА Віталій Дяківнич. Важливість вшанування пам’яті захисників підкреслюють усі голови адміністрацій. Незважаючи на те, що особисті дані невідомі, це герої, які загинули в боротьбі за нашу незалежність. “Чотири тіла воїнів, доставлені з Покровського напрямку, поки що не встановлені. Це важлива подія, оскільки відповідні процеси щодо ідентифікації вже ведуться. Такі місця є важливими для пам’яті”, — зазначив голова Чернівецької ОВА Руслан Осипенко. Національне військове меморіальне кладовище створене як єдиний державний простір для гідного вшанування всіх, хто загинув за Україну. Тут облаштовані сектори почесних поховань, зведено дві колумбарні стіни, організовано автостоянку та шатл для відвідувачів, який щодня курсує від зупинки у Києві до Меморіалу та назад. На сьогоднішній день тут проведено 242 поховання, з яких 172 — невідомих Захисників України.
Ремонт доріг у Рівненській області: нові фінансові рішення
Начальник Рівненської обласної військової адміністрації Олександр Коваль оголосив про виділення 20 мільйонів гривень на ремонт автошляхів місцевого значення. Цю інформацію він оприлюднив у Telegram. За словами Олександра Коваля, роботи будуть зосереджені переважно на тих ділянках, де є співфінансування з боку територіальних громад. Кошти вже були виділені Крупецькою, Малолюбашанською, Корецькою, Володимирецькою, Олександрійською, Бабинською, Гощанською, Зорянською, Дядьковицькою, Козинською, Корнинською, Привільненською та Локницькою громадами, що в сумі становить 10,6 мільйона гривень. Ще у семи територіальних громадах сесії щодо виділення коштів на дорожні роботи заплановані на квітень. “Ситуація з дорогами в області дійсно є складною. Тому ми шукаємо всі можливості, щоб спільними зусиллями відремонтувати якомога більше проблемних ділянок”, — зазначив начальник Рівненської ОВА.
Травми підлітків внаслідок падіння з електровелосипеду
На Березнівщині двоє підлітків отримали травми внаслідок падіння з електровелосипеду. Інцидент стався 30 березня близько 20:30 у селі Більчаки, про що повідомила пресслужба поліції Рівненщини. Попереднє розслідування показало, що 17-річний водій двоколісного транспортного засобу набрав високу швидкість, не зміг впоратися з керуванням і впав. В результаті аварії неповнолітнього водія та його 15-річного пасажира з переломами ніг госпіталізували до лікарні. Обидва хлопці не мали захисних шоломів.
Олень Борис: нові деталі про його стан та догляд
Історія оленя Бориса з Рівненщини, яка привернула увагу багатьох місцевих громад і навіть людей за кордоном, отримала нові важливі деталі. Питання щодо можливої операції залишається відкритим, і для остаточних висновків потрібен час. Про це повідомили в ДП “Ліси України”. Усі зусилля об’єднані для забезпечення тварині спокою, необхідного догляду та медичної допомоги. Щоранку оленя відвідує єгер Руслан Христюк, який приносить Борису їжу та смаколики. Він проводить багато часу з твариною, підтримуючи спокій і контакт. Регулярно приїжджає і місцевий ветеринар, який забезпечує своєчасне введення всіх необхідних медикаментів. “Борису це не дуже подобається, і там уже трохи не до зйомок. Ви колись пробували зробити оленю укол? Повірте, це не так легко, як здається”, – зазначають у лісництві. Ветеринар і лісівники діють професійно та обережно, ставлячи на перше місце безпеку та спокій дикої тварини. Борис проводить багато часу у воді, але лісівники заспокоюють: це не шкодить оленю. Він перебуває у своєму природному середовищі і не знаходиться у воді постійно – для відпочинку обирає сухі місця. Дика тварина інстинктивно знає, як подбати про себе. Навіть на відео видно, що стан Бориса покращився, що дає надію на успішне одужання. Олень втомився від надмірної уваги людей і поки не прагне повертатися ближче до села, де постійно є відвідувачі. Йому зараз найбільше потрібні спокій, тиша та якісний догляд. Незважаючи на покращення стану, питання про операцію на нозі Бориса залишається відкритим. У лісництві зазначають, що для остаточних висновків і прийняття подальших рішень потрібен час. Нагадаємо, ввечері 23 березня у Зарічному місцева жителька збила оленя та втекла з місця події. Водійка пояснила поліцейським, що злякалася. За оглядом, водійка була твереза. Сам Борис, потрапивши у ДТП, дивом залишився живим, хоча й втратив багато крові та отримав травми голови і пошкоджену кінцівку. Ветеринари з різних міст кілька днів боролися за його життя. Спеціалісти зі Львова оглянули Бориса, зупинили кровотечу та провели необхідні обстеження. Львівські ветеринари вважали, що операція неминуча, але спеціалісти зі столиці не дозволили перевозити тварину, оскільки дорога є додатковим ризиком і стресом для неї. “Оцінивши ситуацію, я можу підтвердити, що забирати його зараз не можна. Тільки коли стабілізується його стан, тоді можна думати про операцію. Ніякого відкритого перелому немає, перелом закритий і без сильного зміщення. Тому зараз це не є критично важливим. Ми даємо йому шанс стабілізуватися”, – прокоментувала керівниця “Центру порятунку диких тварин” Наталія Попова. Борис майже 10 років спокійно жив з людьми та вільно розгулював вулицями селища Зарічне. Інженер з охорони та захисту лісу Руслан Христюк привіз тварину з Волині до Зарічненського лісгоспу. Оленя навіть хотіли купити, але Руслан категорично проти цього, адже він опікується твариною не перший рік, і Борис став частиною сім’ї Христюків та всього Зарічного. “Кошти, які зібрали люди на карту мого сина, — 167 000 грн — будуть використані на вольєр та лікування оленя. Всі інші картки — це шахраї, які обманюють чесний і совісний народ”, – додав Руслан Христюк.
Скандал з готелем у Буковелі: колишньому митнику висунули звинувачення
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) повідомили про підозру колишньому заступнику начальника Київської митниці у легалізації майна, здобутого злочинним шляхом. За інформацією, наданою пресслужбою САП, йдеться про Сергія Тупальського. Він був викритий у легалізації понад 2 мільйонів доларів США, які були інвестовані в будівництво готельного комплексу в Буковелі. Слідство встановило, що протягом 2020 – 2021 років посадовець побудував та ввів в експлуатацію готельний комплекс із рестораном у селі Поляниця, що в Івано-Франківській області. Загалом він інвестував понад 2 мільйони доларів США, які не мали легального підтвердження, враховуючи офіційні доходи його родини. Щоб приховати своє майно, посадовець зареєстрував об’єкт нерухомості та земельні ділянки на ім’я свого родича, проте фактично продовжував контролювати бізнес. Задокументовано, що з 2020 по 2025 роки він отримував офіційний дохід від діяльності готелю, що сприяло легалізації непідтверджених коштів. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Сергій Тупальський народився в селі Малий Мидськ, що в колишньому Костопільському районі Рівненської області. Він закінчив Національну академію Прикордонних військ України (інженерна механіка), академію СБУ (правознавство) та університет банківської справи НБУ. Спочатку служив у прикордонних військах, а згодом перейшов до митних органів. Обіймав посаду заступника начальника Київської міської митниці ДФС, а також певний час (кінець 2018 — початок 2019 років) виконував обов’язки керівника Одеської митниці. У 2019 році він балотувався як самовисуванець до Верховної Ради по 156-му мажоритарному округу в Рівненській області, але не був обраний. Сергій Тупальський став відомим завдяки активній увазі з боку НАБУ та САП. У листопаді 2019 року детективи НАБУ затримали його у справі, що стосувалася махінацій на митниці та заниження митної вартості товарів. Цю справу пов’язували з бізнесменом Вадимом Альперіним, якого тодішня влада називала “одним із хресних батьків української контрабанди”. Пізніше суд обрав йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, але Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду скасувала це рішення. У 2020 році Тупальському повідомили про нову підозру, що стосувалася недекларування майна за 2017-2018 роки, коли він виконував обов’язки керівника Одеської митниці.
Переміщення електроопори в П’янному через загрозу затоплення
У селі П’яннє, що в Дубенському районі, вода підмила ґрунт під електроопорою настільки, що вона виявилася у ставку. Ця ситуація створила потенційну загрозу для стабільності електропостачання, що вимагало термінового втручання. Про це повідомила пресслужба Рівнеобленерго. Перед початком робіт електромережу повністю відключили, а всі дії виконувалися з суворим дотриманням норм охорони праці та технічних регламентів. Працівникам Млинівської дільниці довелося працювати буквально на воді. Щоб дістатися до опори та виконати необхідні маніпуляції, електромонтери використовували плавзасоби. Спочатку опору обережно «поклали», а потім за допомогою лебідки витягнули на берег і перенесли на безпечну відстань від водойми. “Завдяки таким професійним і безпечним рішенням, мешканці села зможуть й надалі розраховувати на надійне електропостачання, а електромережа буде захищена від подальшого впливу води”, – зазначили енергетики.