Автор: admin

На прибережній смузі річки Замчисько в місті Костопіль інспектори виявили порушення природоохоронного законодавства. Про це повідомили у пресслужбі Держекоінспекції Поліського округу.

Державна екологічна інспекція Поліського округу опрацювала звернення, яке надійшло через вебресурс «ЕкоЗагроза», щодо накопичення скошеного очерету поблизу річки Замчисько.

Під час обстеження за координатами, вказаними у зверненні, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу виявили складування скошеного очерету та рослинних решток у межах прибережної захисної смуги річки Замчисько поблизу вулиці Коперніка.

Для усунення виявленого порушення Костопільській міській раді направили обов’язкову до виконання вимогу щодо ліквідації несанкціонованого розміщення відходів рослинного походження та приведення цієї території у належний екологічний стан відповідно до вимог природоохоронного законодавства.

Крім того, винну особу притягнули до адміністративної відповідальності за статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення правил використання земель.

На Рівненщині невідома особа вчинила наругу над пам’яттю полеглого військовослужбовця, зафарбувавши портрет воїна на могилі. Родичі розповідають, що й раніше помічали: хтось приносив до могили їхнього Олександра алкогольні напої та залишав пусту тару. Однак цього разу обличчя захисника просто стерли — замість фото залишилася чорна пляма.

Саме таку картину на могилі свого сина побачила пані Олена із села Дядьковичі. Вона каже, що щодня ходить на кладовище і не могла уявити, що в селі, де всі одне одного добре знають, хтось так зухвало познущається з могили Героя. За її словами, обличчя сина на портреті зафарбували чорним кольором, а сліди фарби залишилися також на могилі та лавці.

Мати загиблого розповіла, що балончиком забризкали портрет її сина, а на лавочці та камінні намалювали чоловічі геніталії. Вона також згадала про букети з атласних роз і сказала, що не розуміє, чому осквернили саме могилу її дитини, адже в громаді поховано багато захисників.

Мама Олександра пригадує, що після вручення повістки він без вагань став на захист країни. Службу проходив на Запорізькому та Покровському напрямках. Тривалий час захисник вважався зниклим безвісти, і лише нещодавно мати змогла гідно поховати сина.

Сестра Героя, пані Надія, каже, що була шокована побаченим. Вона власноруч витирала портрет брата. За її словами, Олександр був зовсім молодий, не мав ні сім’ї, ні дітей, лише рідних, які його підтримували.

Олександру було 23 роки, коли він загинув. У селі про нього говорять як про хорошу людину, яка ні з ким не конфліктувала. Хто міг так познущатися над портретом полеглого, ніхто не знає.

Місцева влада зазначає, що на території громади подібне сталося вперше. За словами заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Олега Процика, раніше під час обрізки дерев траплялися певні моменти, але це вдавалося контролювати, а людям виплачували компенсації. Тепер на території встановили замки, щоб без дозволу сільської ради сторонні не могли заїжджати, оскільки щороку там потрібно багато прибирати через сміття, яке залишають деякі люди. Також громада розглядатиме можливість встановлення камер по всій території.

Наразі поліцейські встановлюють причетних. Зловмиснику загрожує від 3 до 5 років позбавлення волі. Як повідомила інспекторка відділу комунікації ГУНП в Рівненській області Катерина Пилипчук, на місці події правоохоронці встановили, що зловмисник замалював чорною аерозольною фарбою обличчя на фотозображенні загиблого воїна, а також розмалював різними знаками лавку біля могили. Під час огляду місця події поліцейські вилучили балончик з-під чорної аерозольної фарби та інші докази. У рамках кримінального провадження правоохоронці встановлюють особу, причетну до скоєння злочину.

Чи діяла одна особа чи кілька, поки що невідомо. Родина полеглого Героя сподівається, що винні понесуть справедливе покарання. Рідні наголошують: осквернення могил полеглих — це наруга не лише над пам’яттю, а й над повагою до всіх, хто поклав життя за Україну.

У Рівному мешканці будинку на вулиці Фабричній б’ють на сполох через занедбане бомбосховище, яке мало б захищати людей під час повітряних тривог. Натомість нині воно викликає більше занепокоєння, ніж відчуття безпеки.

Укриття має сліди пожеж, обгорілі стіни, сміття та перебуває у занедбаному стані. Територія навколо нього заросла сухою рослинністю, що створює додаткову небезпеку для навколишніх будинків. Як зазначає журналістка Олеся Мороз, це бомбосховище мало б бути безпечним місцем для людей під час повітряної тривоги, однак його теперішній стан свідчить про протилежне.

Приміщення перебуває у приватній власності. Для мешканців будинку на вулиці Фабричній, 20А у Рівному проблемою стали занедбана територія навколо нього та неодноразові загоряння. За словами місцевих жителів, лише за останні два дні рятувальники двічі виїжджали на гасіння пожежі поблизу укриття, біля якого розміщена закинута баня. Люди побоюються, що через суху рослинність і захаращену територію вогонь може перекинутися на житловий будинок.

Мешканці наголошують, що бомбосховище фактично перебуває без належного догляду, а постійні загоряння становлять небезпеку для жителів навколишніх будинків. На початку повномасштабного вторгнення люди самостійно прибирали укриття та робили все, аби там були відповідні умови для перебування.

Як розповіла жителька будинку Олена Ковальчук, на початку війни мешканці ходили до цього сховища, прибирали його, провели туди інтернет для спостереження за тим, що там відбувається. Люди також приносили меблі, щоб у приміщенні було де сісти.

За словами пані Олени, з часом приміщення залишилося без належного утримання і перетворилося на місце накопичення сміття. Мешканці зверталися до відповідних служб.

Начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій РМР Андрій Бернацький підтвердив, що на початку повномасштабного вторгнення люди власними силами, а також, можливо, за допомогою місцевого бізнесу, привели укриття в хороший стан. Там з’явилися електроенергія та інтернет, були облаштовані місця для перебування дітей. Однак через кілька місяців, за його словами, можливо, ті самі люди, які там переховувалися, користуючись необмеженим доступом населення, викрадали речі та витягували обладнання. Через це сховище стало ще більш непридатним для переховування і перебування під час повітряних атак.

За словами начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій Рівненської міської ради, нині це сховище перебуває у приватній власності, тому саме власник відповідає за його утримання. Водночас уже кілька років тривають судові процеси, які можуть змінити його статус.

Як пояснив Андрій Бернацький, ці сховища за рішенням суду Вищої інстанції знаходяться в Міністерстві економіки, однак під час цього процесу воно нібито було передано на баланс іншої структури. Саме ця передача та договір щодо неї, за його словами, у судовому порядку визнаються недійсними.

Журналісти намагалися поспілкуватися та отримати коментар від представників балансоутримувачів, однак ті відмовилися від коментарів.

Наразі мешканці сподіваються, що розголос допоможе привернути увагу до ситуації та змусить відповідальні служби діяти до того, як станеться серйозне лихо.

Лідія Гаврилюк вважає, що причиною смерті її чоловіка Володимира стала лікарська недбалість. Чоловіка госпіталізували у лютому 2025-го року, однак після кількох операцій його стан різко погіршився, а згодом він помер. Наразі справу про смерть розглядають клініко-експертні комісії.

Володимира Гаврилюка мобілізували у лютому 2025-го року. Майже одразу після початку служби його здоров’я почало погіршуватися. Він перебував у Березнівській центральній міській лікарні, а 5 березня був госпіталізований через підвищений тиск. За результатами ВЛК його визнали обмежено придатним, однак у військовій частині, за словами дружини, на це особливо не зважали.

Як розповідає Лідія Гаврилюк, після першої госпіталізації через півтора місяця у чоловіка знову підвищився тиск. Після цього були друга і третя госпіталізації.

Згодом у Володимира виявили гематому головного мозку. Його направляли з лікарні назад у військову частину, а потім знову повертали до медичних закладів. Невдовзі чоловік опинився у центральній міській лікарні Рівного. Там, за словами його дружини, належного лікування він не отримав.

14 липня Володимира госпіталізували, а 16 липня йому зробили першу операцію. За словами Лідії, нейрохірург Наумчук, який був лікуючим лікарем, пояснив її чоловікові наслідки відмови від операції, але не повідомив про можливі наслідки невдалого хірургічного втручання.

Після першої операції, розповідає жінка, почалися ускладнення, про які її, за її словами, не попередили заздалегідь. Згодом лікар повідомив їй, що операція мала наслідки і потрібне друге хірургічне втручання. Лідія каже, що вибору не мала і дала згоду. Перед другою операцією, за її словами, лікар також не проконсультував її щодо можливих наслідків, лише сказав, що вона обов’язкова, бо потрібно прибрати згустки крові. Після другої операції ускладнення продовжилися.

Стан Володимира погіршувався. За словами дружини, уже за кілька днів він став лежачим, мав високу температуру, був підключений до апарату штучного дихання. Йому встановили трахеостому, відточну-проточну систему до спинного мозку та промивку до головного мозку. Лідія каже, що від керівництва лікарні почула лише, що, на жаль, так буває. За кілька днів вона дізналася, що її чоловікові занесли бактерію у головний мозок, яка почала знищувати весь організм.

Наступні дні, згадує жінка, були дуже важкими: її чоловік фактично не рухався і не розмовляв. У грудні йому оформили першу групу інвалідності. Лідія намагалася перевести чоловіка до інших медичних закладів, однак їй пояснили, що якщо йдеться про військового, то переведення здійснюється на рівні медичних директорів закладів охорони здоров’я. За її словами, медичний директор надалі нікуди його не переводила. На запитання, чому цього не відбувається, вона отримувала відповідь, що в них немає таких фахівців. Через кілька місяців їй повідомили, що зробити вже нічого неможливо і її чоловік нереабілітаційний.

Лідія каже, що неодноразово зверталася до міської лікарні, однак пояснень їй не надали. Вона подала пряму заяву до керівництва лікарні з вимогою визнати лікарську помилку. За її словами, у відповідь їй сказали лише, що так буває, і ніхто перед нею не вибачився. Також жінка стверджує, що саме нейрохірургічне відділення стало розплідником бактерій і, на її думку, таке відділення треба закривати на карантин.

22 квітня 2026 року Володимир Гаврилюк помер. Лідія переконана, що його життя можна було врятувати. Вона каже, що має багато запитань щодо смерті чоловіка, адже, за її словами, він потрапив до лікарні з тиском 130, без вагомих причин, через які міг би померти, не втрачав свідомість, однак з цього медзакладу вже не вийшов і отримав найвищу інвалідність, яку тільки можна отримати.

У центральній міській лікарні коментувати ситуацію відмовилися, пославшись на те, що триває розслідування. Водночас справою займаються і в Департаменті цивільного захисту та охорони здоров’я населення. Там пообіцяли з’ясувати всі обставини смерті чоловіка.

Наразі триває перевірка, яку проводить клініко-експертна комісія. У Департаменті цивільного захисту та охорони здоров’я населення Рівненської ОВА повідомили, що після завершення її роботи та отримання всіх документів і висновків будуть ухвалені відповідні рішення та, за потреби, вжиті необхідні заходи. Зазвичай робота такої комісії триває орієнтовно до місяця.