Підтверджено загибель п’ятьох військовослужбовців, які вважалися зниклими безвісти. Івана Сташківа з Острозької громади, Андрія Кушніра із Зорянської громади, Олександра Жучені із Сарн, Руслана Макаренка з Каноницької громади та Олега Півня з Рівного. Про це повідомили у громадах. Підтвердилася загибель Івана Мироновича Сташківа, 11.09.1987 року народження, жителя села Плоске Острозької громади. Захисник загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу, виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку. З 26 вересня 2025 року Іван Миронович вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Зорянська громада в скорботі — підтвердилася загибель Андрія Михайловича Кушніра, 1984 року народження, жителя села Грабів. Андрій став на захист України від початку повномасштабного вторгнення та гідно ніс військову службу у найгарячіших точках бойових дій. 22 січня родині було повідомлено про те, що він зник безвісти. На жаль, згодом підтвердилася найболючіша звістка — Андрій загинув 20 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на території Харківської області. Підтвердилася загибель 50-річного солдата Олександра Миколайовича Жучені, жителя міста Сарни. «У мирному житті Олександр був людиною праці й сили духу. За освітою — механізатор меліоративних робіт, за покликанням — тренер із греко-римської боротьби. Він виховував молодь, передавав не лише спортивні навички, а й характер, дисципліну, віру в себе. Для багатьох він був наставником, для рідних — надійною опорою, для друзів — людиною, яка завжди поруч», — зазначили у міськраді. У перші дні повномасштабного вторгнення Олександр вступив до лав Збройних сил України. Проходив службу у військовій частині А1590, де його знали під позивним «Жук». Пережите на війні він не переносив у родинне життя. Повертаючись додому, намагався бути спокоєм і опорою для близьких, не говорив про біль і не скаржився, оберігаючи рідних від зайвих тривог. Умів підтримати жартом, влучним словом, простим і щирим: «Я поруч». Саме таким — добрим, відкритим, щирим і комунікабельним — Олександра пам’ятатимуть усі, хто його знав. 21 лютого 2025 року внаслідок скиду боєприпасу з ворожого БПЛА в Сумській області Захисник зник безвісти. 3 лютого 2026 року родина отримала болюче підтвердження — Олександр Миколайович загинув, виконуючи бойове завдання. На Героя вдома чекали донька Аліна, онучка Єва та брат Іван. Майже рік родина жила між надією і тривогою, щодня чекаючи звістки, молячись і вірячи, що він повернеться додому. 2 листопада 2023 року в Пологівському районі Запорізької області загинув Руслан Макаренко, житель Новаків. Захисник служив у в/ч А 2582 стрільцем-десантником. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти за особливих обставин. 13 лютого Рівне попрощається із військовослужбовцем Олегом Півнем. Він народився 15 квітня 1983 року в селі Милостів Рівненського району. Навчався у 19-й школі в Рівному, а згодом здобув фах столяра у першому училищі. Після навчання працював майстром з обслуговування автомобілів. На початку повномасштабного вторгнення Олег добровольцем приєднався до лав Збройних Сил України. «Це було його свідоме рішення — захищати свою родину, країну, щоб ми були вільні. Навіть коли чоловік приїздив у відпустку, постійно думав про своїх побратимів. Він завжди першочергово переживав за інших. Олег був прекрасним чоловіком, люблячим батьком, сини були для нього найбільшою гордістю», — розповіла дружина Захисника. 41-річний солдат Олег Півень загинув 5 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Лише нещодавно тіло воїна ідентифікували та передали рідним для гідного поховання. Із найрідніших в Олега залишилися дружина, двоє дітей та батьки. Прощання з Олегом Півнем відбудеться у п’ятницю, 13 лютого, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Заупокійну службу проведуть у Свято-Покровському соборі. Поховають військовослужбовця на кладовищі «Нове» в обласному центрі.