Лідія Гаврилюк вважає, що причиною смерті її чоловіка Володимира стала лікарська недбалість. Чоловіка госпіталізували у лютому 2025-го року, однак після кількох операцій його стан різко погіршився, а згодом він помер. Наразі справу про смерть розглядають клініко-експертні комісії.
Володимира Гаврилюка мобілізували у лютому 2025-го року. Майже одразу після початку служби його здоров’я почало погіршуватися. Він перебував у Березнівській центральній міській лікарні, а 5 березня був госпіталізований через підвищений тиск. За результатами ВЛК його визнали обмежено придатним, однак у військовій частині, за словами дружини, на це особливо не зважали.
Як розповідає Лідія Гаврилюк, після першої госпіталізації через півтора місяця у чоловіка знову підвищився тиск. Після цього були друга і третя госпіталізації.
Згодом у Володимира виявили гематому головного мозку. Його направляли з лікарні назад у військову частину, а потім знову повертали до медичних закладів. Невдовзі чоловік опинився у центральній міській лікарні Рівного. Там, за словами його дружини, належного лікування він не отримав.
14 липня Володимира госпіталізували, а 16 липня йому зробили першу операцію. За словами Лідії, нейрохірург Наумчук, який був лікуючим лікарем, пояснив її чоловікові наслідки відмови від операції, але не повідомив про можливі наслідки невдалого хірургічного втручання.
Після першої операції, розповідає жінка, почалися ускладнення, про які її, за її словами, не попередили заздалегідь. Згодом лікар повідомив їй, що операція мала наслідки і потрібне друге хірургічне втручання. Лідія каже, що вибору не мала і дала згоду. Перед другою операцією, за її словами, лікар також не проконсультував її щодо можливих наслідків, лише сказав, що вона обов’язкова, бо потрібно прибрати згустки крові. Після другої операції ускладнення продовжилися.
Стан Володимира погіршувався. За словами дружини, уже за кілька днів він став лежачим, мав високу температуру, був підключений до апарату штучного дихання. Йому встановили трахеостому, відточну-проточну систему до спинного мозку та промивку до головного мозку. Лідія каже, що від керівництва лікарні почула лише, що, на жаль, так буває. За кілька днів вона дізналася, що її чоловікові занесли бактерію у головний мозок, яка почала знищувати весь організм.
Наступні дні, згадує жінка, були дуже важкими: її чоловік фактично не рухався і не розмовляв. У грудні йому оформили першу групу інвалідності. Лідія намагалася перевести чоловіка до інших медичних закладів, однак їй пояснили, що якщо йдеться про військового, то переведення здійснюється на рівні медичних директорів закладів охорони здоров’я. За її словами, медичний директор надалі нікуди його не переводила. На запитання, чому цього не відбувається, вона отримувала відповідь, що в них немає таких фахівців. Через кілька місяців їй повідомили, що зробити вже нічого неможливо і її чоловік нереабілітаційний.
Лідія каже, що неодноразово зверталася до міської лікарні, однак пояснень їй не надали. Вона подала пряму заяву до керівництва лікарні з вимогою визнати лікарську помилку. За її словами, у відповідь їй сказали лише, що так буває, і ніхто перед нею не вибачився. Також жінка стверджує, що саме нейрохірургічне відділення стало розплідником бактерій і, на її думку, таке відділення треба закривати на карантин.
22 квітня 2026 року Володимир Гаврилюк помер. Лідія переконана, що його життя можна було врятувати. Вона каже, що має багато запитань щодо смерті чоловіка, адже, за її словами, він потрапив до лікарні з тиском 130, без вагомих причин, через які міг би померти, не втрачав свідомість, однак з цього медзакладу вже не вийшов і отримав найвищу інвалідність, яку тільки можна отримати.
У центральній міській лікарні коментувати ситуацію відмовилися, пославшись на те, що триває розслідування. Водночас справою займаються і в Департаменті цивільного захисту та охорони здоров’я населення. Там пообіцяли з’ясувати всі обставини смерті чоловіка.
Наразі триває перевірка, яку проводить клініко-експертна комісія. У Департаменті цивільного захисту та охорони здоров’я населення Рівненської ОВА повідомили, що після завершення її роботи та отримання всіх документів і висновків будуть ухвалені відповідні рішення та, за потреби, вжиті необхідні заходи. Зазвичай робота такої комісії триває орієнтовно до місяця.