Правоохоронець із Сарненщини, який колись працював слідчим, сьогодні опанував мистецтво артилерії та служить у батальйоні поліції особливого призначення. Ще з дитинства він мріяв бути корисним для суспільства й бачив себе поліцейським.
Після навчання чоловік кілька років працював слідчим у Сарненському районному відділі поліції. Його робота включала проведення слідчих експериментів, спілкування з людьми, допити учасників ДТП, встановлення свідків і призначення різних експертиз. За його словами, одним із найважчих випробувань у цій професії стало те, що періодично доводилося бачити смерті людей.
“Один в полі не воїн”. Саме так боєць на позивний Дубчик говорить про свою ротацію на схід. Він зазначає, що до смерті неможливо звикнути, хоча з часом ці відчуття можуть притупитися. Про це розповів начальник відділення проведення спецоперацій стрілецького батальйону поліції Рівненщини “Дубчик”.
Із початком повномасштабного вторгнення він присвятив себе службі у стрілецькому батальйоні. У 2025 році разом із побратимами проходив службу на Торецькому напрямку, де перебував пів року.
Найстрашнішим на війні, каже Дубчик, є бачити, як на очах гинуть побратими. Він згадує один із небезпечних епізодів, коли перебував на відкритій ділянці місцевості. Поблизу, приблизно за 700 м, не було жодних укриттів — ані природних, ані штучних, а особовий склад рухався відкритою місцевістю. У певний момент приблизно на 30 хвилин піднявся сильний вітер, почалися гроза і дощ. Саме тоді і українські засоби аеророзвідки, і засоби противника не могли літати. У цей момент група у складі 5 поліцейських провела успішну евакуацію.
Боєць додає, що мотивує себе тим, що його робота приносить користь і наближає до омріяної перемоги. Попереду, зазначає “Дубчик”, ще не одне бойове завдання. Триматися йому допомагають побратими, які не втрачають жаги до життя та мають спільну мету. Також чоловік мріє, щоб його рідні жили під мирним небом і не чули звуків війни.