Рівненський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, який безпідставно відмовив місцевій мешканці у розгляді її заяви. Судді підкреслили, що спрощений доступ до встановлення таких фактів є важливою гарантією соціального захисту для родин загиблих Героїв. Про це повідомила пресслужба Рівненського апеляційного суду. Жінка звернулася до місцевого суду з проханням встановити факт утримання її брата-військовослужбовця. Чоловік загинув, захищаючи Україну, під час виконання бойового завдання в Харківській області. Встановлення цього юридичного факту було необхідним для отримання одноразової грошової допомоги. Однак суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, аргументуючи це тим, що у загиблого є інші члени сім’ї, які також мають право на виплати. Це, на думку суду, створювало спір про право, який не можна розглядати в окремому провадженні. Представниця заявниці не погодилася з цим рішенням і подала апеляційну скаргу. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Рівненського апеляційного суду дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, чинне законодавство дозволяє утриманцю встановити юридичний факт без вирішення публічно-правового спору. Це забезпечує ефективний захист близьких загиблих воїнів та відповідає принципу процесуальної економії. Органи влади, які виплачують одноразову грошову допомогу, не претендують на ці кошти, тому заперечення з їхнього боку щодо недостатності доказів не свідчать про наявність спору про право. Суд першої інстанції, посилаючись на інших родичів, не уточнив, про кого йдеться. Проте, відповідно до закону, суд зобов’язаний чітко визначити, між ким саме існує конфлікт інтересів. Реальний спір про право може виникнути лише між самими отримувачами допомоги (родичами), оскільки сума одноразової грошової допомоги ділиться між усіма отримувачами порівну. Лише в такому випадку справа має розглядатися в порядку позовного провадження. Оскільки на етапі подання заяви не було виявлено ознак реального спору про право, Рівненський апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції помилковими. Оскаржуване рішення було скасовано, а справу направлено до місцевого суду для подальшого розгляду. Таким чином, право заявниці на доступ до правосуддя та можливий соціальний захист було відновлено.
